Терміни з метеорології та гідрології, Детальна інформація

Водотривкий шар – верхня поверхня водонепроникних гірських порід.

Воклюз – джерела в карстових областях.

Вологість повітря – вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси.

Вологий клімат (гумідний) – клімат з надмірним зволоженням, де кількість опадів перевищує випаровування.

Вологоадіабатичний градієнт – зміна температури насиченого повітря при його підйомі чи опусканні на одиницю висоти. При підйомі він дорівнює –0,50С/100 м, при опусканні - +0,50С/100м

Вологопустельний клімат – клімат узберіжжя морів, вздовж яких проходять холодні течії.

Г

Гало – оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах перисто-шаруватих хмар, у вигляді білого кола навколо Місяця чи Сонця.

Гейзер – джерело, що періодично фонтанує гарячою водою та парою і є одним із проявів пізніх стадій вулканізму.

Геократичні рухи – зміни рівня океану внаслідок руху земної кори. Представлені трансгресіями та регресіями моря.

Геострофічний вітер –рівномірний, прямолінійний рух повітря при відсутності сили тертя, при рівновазі сили баричного градієнту та відхиляючої сили обертання Землі (сили Коріоліса).

Гирло річки – місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.

Гігрометр – прилад для вимірювання вологості повітря.

Гідрограф – графік зміни в часі витрат води за рік чи сезон.

Гідрократичні рухи – зміна рівня океану, викликана зміною об(єму води.

Гідрологічні розрахунки – розрахунки різних гідрологічних характеристик (розподілу річного стоку, норм стоку, максимальних та мінімальних рівней тощо) різними методами в інженерній гідрології.

Гідрологія – наука, що вивчає природні води в межах гідросфери Землі.

Гідрометеори – синонім атмосферних опадів.

Гідрометричний створ – закріплений на місцевості поперечний переріз через річку для виміру швидкостей потоку води.

Гідросфера – водна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси.

Гірськодолинні вітри – вітри, що дмуть вниз по схилах гір в долину вночі, навпаки – вдень.

Глетчер – нижній шар льодовика, лід зі щільністю 0,8 г/см3.

Глибинні течії – течії, що утворюються в товщі води поза дією вітру, головним чином внаслідок різної щільності води.

Гляціологія – наука, що вивчає льодовики.

Головний атмосферний фронт – фронт, якій поділяє основні повітряні маси (арктичний, полярний, тропічний)

Гололід – шар льоду, що виникає на поверхні суходолу та предметах від намерзання крапель переохолодженого дощу чи мряки.

Град – опади у вигляді льодяних ядер шаруватої будови, що випадають влітку з купчасто-дощових хмар.

Градієнтний вітер – вітер поза шаром тертя, що виникає під дією баричного градієнта, сили Коріоліса та відцентрової сили (вітер, що дме по коловим ізобарам).

Гроза – атмосферне явище, пов(язане з електричними розрядами в купчасто-дощових хмарах. Супроводжується блискавкою та громом.

Ґрунтові води – підземні води, розташовані на першому від земної поверхні водотривкому шарі.