Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність, Детальна інформація

Любов Ярославівна Хомич належить до типу фортепіанних вчителів, які щиро передають учням власний досвід.

Також слід згадати про вагомий внесок у розвиток фортепіанної освіти в Коломийській ДМШ №1 таких викладачів: Лесі Михайлівни Стефанюк, Нелі Михайлівни Терещенко, Надії Миколаївни Фесюк, Надії Степанівни Федик, Анжели Сергіївни Данилюк, Ірини Миколаївни Зінець, Оксани Богданівни Гаврищук та багатьох інших.

Ще одним важливим осередком професійної піаністичної освіти Коломиї стало відкриття 24 березня 1982 року школи, яка має статус ДМШ №2 [Додаток №14]. На даний час в цьому закладі працює 51 викладач. Директор – Наталія Миколаївна Алексєєва /нар. 1963 р./, яка після закінчення Рівненського інституту культури з 1994 року працює викладачаем по класу фортепіано.

На сьогодні в Коломийській дитячій музичній школі №2 працюють такі піаністи-педагоги – Уляна Іванівна Мандрусяк, Ірина Миколаївна Москаленко, Олександра Іванівна Мартинюк, Ірина Григорівна Юркевич, Марія Василівна Дзьомбак, Галина Юріївна Савка, Олександр Валерійович Ларіонов, Оксана Петрівна Лесів, Олександра Михайлівна Герман, Оксана Василівна Довганюк, Світлана Василівна Гаргат та багато інших.

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що піаністи-педагоги сучасної Коломиї виступають спадкоємцями традицій, напрацьованих музикантами різних поколінь. Своєю подвижницькою працею вони сприяли розквіту піаністичної майстерності Коломиї другої половини ХХ століття, адже їх випускники працюють не тільки у всіх куточках України, але й далеко за її межами.

3.2. Клас фортепіано Коломийського коледжу та Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника

Музичне мистецтво завжди було в глибокій пошані у Коломиї. Власне життя підтверджує прямопропорційну залежність між підготовкою музиканта і розвитком суспільства: чим цивілізованіше, демократичніше суспільство, тим більше цінується музичне мистецтво.

50-60-і роки ХХ століття – це відповідальний рубіж, який пов’язаний з відкриттям музичного відділення в Коломийському педагогічному училищі. Без перебільшення можна сказати, що славна історія цього навчального закладу позначена творчими пошуками, наполегливою працею та багатьма перемогами у різних конкурсах і фестивалях. Музичне відділення дало путівку у творче життя багатьом своїм відомим вихованцям.

У 1995 році заклад зазнав реорганізації і був перейменований в Індустріально-педагогічний технікум, а в 1999 році на базі педагогічного відділення створено Коломийський коледж як структурний підрозділ Прикарпатського університету ім.В.Стефаника [Додаток №15]

24 червня 1999 року з метою оптимізації мережі вищих навчальних закладів і реалізації ступеневої вищої освіти в структурі Прикарпатського університету ім.В.Стефаника створено новий підрозділ - Коломийський інститут Прикарпатського університету ім.В.Стефаника [40, с.26] [Додаток №16].

На сьогодні у навчальному закладі функціонують такі спеціальності: музична педагогіка і виховання, початкове навчання, психологія, соціальна педагогіка, дизайн, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво та інші.

Запорукою успіху музичного відділення, перш за все, є цілеспрямована праця викладачів, що стало вищою школою для зростання музичної та професійно-педагогічної підготовки студентів коледжу та інституту.

На музичному відділені Коломийського коледжу та Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника працюють такі відомі викладачі: Володимир Михайлович Тарантюк, Євген Михайлович Cорока, Марія Іванівна Видиш, Василь Миколайович Пархоменко, Надія Матвіївна Машура, Микола Степанович Скільський, Михайло Васильович Попелюк, Микола Дмитрович Соколишин, Степан Іванович Ярмусь. Серед педагогів-піаністів слід назвати Ольгу Йосипівну Русакову, Ларису Михайлівну Ларіонову, Філумену Джузепівну Маріконду, Тетяну Андріївну Пустоварову та багато інших.

Серед великої когорти випускників музичного відділення – учителі музики загальноосвітніх, музичних шкіл міста, району, області. Особливою гордістю закладу є відомі музиканти: Іван Юзюк – заслужений артист України, професор кафедри диригування Львівської державної музичної академії ім.М.Лисенка, головний диригент та художній керівник симфонічного оркестру Львівської державної філармонії; Михайло Сливоцький – заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри співів і диригування Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника; Христина Михайлюк – заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри співів та диригування Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника; Юрій Серганюк – заслужений працівник культури України, доцент кафедри співів і диригування Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника; Ганна Карась – заслужений працівник культури України, кандидат педагогічних наук, радник мера міста Івано-Франківська; Магда Штогрин – старший викладач Рівненського педагогічного інституту; Володимир Сидорак, Ганна Стецик – викладачі Івано-Франківського державного музичного училища ім.Д.Січинського; Іван Кушнір – викладач Львівської спеціалізованої школи-інтарнат імені Соломії Крушельницької; Петро Букатчук – заслужений працівник культури Росії.

Щорічно в Коломийському коледжі Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника проводяться тижні предметних комісій (кафедр). Це дозволяє студентам удосконалити професійно-педагогічну підготовку до роботи в школі, розвиває творчість, ініціативу та самостійність. Вміло та цікаво готує і підводить тижні предметних комісій Ольга Йосипівна Русакова /нар. 01.01.153 р./ – викладач по класу фортепіано, випускниця Івано-Франківського державного музичного училища ім.Д.Січинського та Педагогічного інституту ім.В.Стефаника.

Зі слів самої О.Й.Русакової велику увагу у своїй роботі приділяє проблемі педалізації і вказує, що це досить часто є однією з найслабших сторін піаністичної майстерності студентів. Причинами цього Ольга Йосипівна вважає:

неповне пізнання виразових можливостей гри з педаллю і неуважність до цієї сторони виконання, що призводить до бідності і трафарету в педалізації;

невміння слухати справжнє звучання музики в своєму виконанні;

технічні недоліки, які виникають внаслідок невміння справитись з труднощами при використанні педалі.

Знання використовуваного прийому, місця і тривалості педального звучання приходить тоді, коли студент зрозуміє мету застосування педалі, від якої він чекає певних звукових і музично-художних результатів. Таким чином, виконавський задум підказує студенту педалізацію твору.

Також велике значення О.Й.Русакова приділяє роботі над звуком. Темброве багатство, характерність звучання – необхідні якості гри доброго піаніста. Саме викладач намагається виховати у своїх учнів чуйність до звучання інструмента, інтерес і любов до роботи над звуком, основною якої завжди має бути музично-змістове завдання – зрозуміти і змогти передати характер музики. Потрібний тембр звуку стає при цьому ніби засобом втілення, характеристикою образу. Та все ж, педагог вказує, що специфіка внутрішнього слухання у кожного музиканта своя, і образно-темброве слухання є виключно індивідуальним.

Вміло передає свій неабиякий педагогічний досвід Лариса Михайлівна Ларіонова /нар.01.01.1943 р./, випускниця Чернівецького державного музичного училища та Педагогічного інституту ім.В.Стефаника.

У своїй методичній роботі викладач прикладає великі зусилля для активізації уяви студента у створенні образного виконання. Вміння картинно уявити собі зміст-настрій твору чи окремого епізоду в ньому робить звучання музики більш яскравим і випуклим. Особливо прослідковується це при вивченні програмних творів, коли назва п`єси, конкретизуючи задум композитора, підказує виконавцю напрямок творчих пошуків.

Також Лариса Михайлівна порівнює фортепіанну музику з симфонічною за своїм характером і фактурними особливостями. Окремі мотиви, фрази, цілі побудови викликають асоціації з звучанням окремих груп інструментів оркестру – струнної, духової мідної чи дерев`яної. Багато в фортепіанних творах нагадує про специфічні особливості виконання в оркестрі – оркестрове tutti, співставлення різних оркестрових тембрів тощо.

Зі слів Л.М.Ларіонової: “Фортепіанні твори багатьох композиторів, розвивають у студентів темброво-оркестровий слух, та найбільш показовим в цьому розумінні, мабуть є твори Людвіга ван Бетховена. Мелодичне інтонування має бути наповненим, глибоким, співучим, однак не приглушеним, а скоріше відкритим, звучним, проте шляхетним. Вести мелодію треба пластично, внутрішньо непоспішно, докладно “вимовляючи” “кожний мелодійний зворот, ніби все вирішувати в процесі виконання. З великою випуклістю і гнучкістю показувати співвідношення фраз і їх взаємопереходи. Закінчення однієї мелодійної побудови слід м`яко пов`язувати з початком наступної”. Викладач прагне навчити студентів володіти часом виконання, підкорити його власній манері виконання.

На музичному відділенні плідно працює викладачем по класу фортепіано Марія Іванівна Гула /нар. 18.07.1961 р./ – випускниця фортепіанного класу Романи Володимирівни Клапоущак Коломийської дитячої музичної школи №1 та Львівської спеціалізованої школи-інтернат ім.С.Крушельницької класу Лідії Веніамінівни Голембо. У 1985 році закінчила фортепіанний факультет Львівської державної консерваторії ім.М.Лисенка у класі професора Марії Юріївни Крих-Угляр та почала викладати фортепіано в Коломийській ДМШ №1, а з 1999 року паралельно – викладач фортепіано і концертмейстер в Коломийському інституті Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника.

Серед своїх кращих студентів Марія Іванівна називає: Галину Петрович, Орисю Мотрук, Уляну Тресорукову, Уляну Рачук, Світлану Маковійчук.

У виконанні музичного твору викладач особливу увагу звертає на зрозуміле і переконливе піаністичне прочитання п`єси. Водночас, зазначає, це – аж ніяк не об`єктивістське озвучення нотного тексту, а особиста інтерпретація, що має виразні власні засади. Головним у методиці М.І.Гули є розкриття логічного змісту у фразуванні, формі, фактурі виконуваних творів. Педагог багато працює над технічно-піаністичною досконалістю виконуваного твору. У своїй роботі Марія Іванівна дотримується таких методичних принципів:

звучання має бути наповнене, співуче, але точне;

вживання педалі часто, але коректно;