Фондова біржа, Детальна інформація
Фондова біржа
Падіння курсів акцій робить деякі компанії дуже уразливими для поглинання більш сильними конкурентами. Компанії-"хижаки" мають вільний капітал і хочуть по дешевке скупити акції. Тому налякані біржовою кризою 1987 р., боючись, що їхньої акції скуплять конкуренти, багато компаній США, чий курс акцій упав, почали здійснювати на фондовій біржі масовий викуп власних акцій для зберігання своєї самостійності. У їхньому числі виявилися навіть такі вже згадувані гіганти, як General Motors, Ford, Coca-Cola, IBM і ін. Для багатьох компаній різке зниження курсу їхніх акцій означало банкрутство.
Але з погляду суспільства в цілому, біржова криза - це лише повернення до рівня, що відбиває реальний стан справ в економіці. Біржовий крах звичайно дає поштовх до координації всієї економічної політики держави. У результаті кризи відновляється тимчасова відносна відповідність процесів, що відбуваються в реальній економіці й у сфері капіталостворення. Як це не дивно, але в цьому відношенні біржові кризи, знищуючи "надлишок" фінансового капіталу, виконують конструктивну функцію. Біржові кризи прискорюють розвиток акціонерної форми власності, збільшують концентрацію в руках фінансового капіталу усе більшої частини цінних паперів, загострюють конкурентну боротьбу між власниками акцій "за виживання", ведуть до банкрутств підприємств і банків.
Проте, не можна не бачити, що при всіх цих явних негативних наслідках кризи є передумовою наступного оздоровлення економіки. Біржові кризи, наприклад, призводять до заміни відсталих корпорацій передовими, більш конкурентноспроможними, збивають ажіотажний попит на цінні папери, видаляють із ринку цінних паперів надмірно схильних до ризику гравців, змушують шукати і впроваджувати нові форми і методи організації діяльності біржі. (зокрема, біржова криза 1987 р. розділила західних економістів на прихильників двох протилежних точок зору: в одних створилося уявлення, що фондові біржі потребують у посиленні державного регулювання, в інших залишилася впевненість у тому, що стабілізація ринку акціонерного капіталу може наступити "природним шляхом", тобто на основі стихійної дії внутрібіржового механізму.)
Для дрібних власників акцій біржові кризи, безумовно, являють собою грізну небезпеку. Але відмова від фондової біржі на тій підставі, що вона невіддільна від спекуляцій і криз, позбавив би економічний механізм гнучкої й ефективної системи капиталоствореня, надзвичайно утруднюючи інвестиційний процес. Наявність ринку цінних паперів сприяє капіталізації прибутків членів товариства, істотно збільшуючи інвестиційні ресурси народного господарства. При цьому, що дуже важливо, відбувається реальна децентралізація інвестиційного процесу, що надає йому гнучкість і динамізм, необхідні для перебудови структури інвестицій.
Нарешті, ринок цінних паперів спроможний відривати значну частину грошових прибутків населення, зменшуючи тим самим попит на товари і послуги. Ця обставина, що робить у розвитих
капіталістичних країнах дуже неоднозначний вплив на хід відтворення, може мати важливе позитивне значення в умовах дефіцитної економіки.
Але з погляду суспільства в цілому, біржова криза - це лише повернення до рівня, що відбиває реальний стан справ в економіці. Біржовий крах звичайно дає поштовх до координації всієї економічної політики держави. У результаті кризи відновляється тимчасова відносна відповідність процесів, що відбуваються в реальній економіці й у сфері капіталостворення. Як це не дивно, але в цьому відношенні біржові кризи, знищуючи "надлишок" фінансового капіталу, виконують конструктивну функцію. Біржові кризи прискорюють розвиток акціонерної форми власності, збільшують концентрацію в руках фінансового капіталу усе більшої частини цінних паперів, загострюють конкурентну боротьбу між власниками акцій "за виживання", ведуть до банкрутств підприємств і банків.
Проте, не можна не бачити, що при всіх цих явних негативних наслідках кризи є передумовою наступного оздоровлення економіки. Біржові кризи, наприклад, призводять до заміни відсталих корпорацій передовими, більш конкурентноспроможними, збивають ажіотажний попит на цінні папери, видаляють із ринку цінних паперів надмірно схильних до ризику гравців, змушують шукати і впроваджувати нові форми і методи організації діяльності біржі. (зокрема, біржова криза 1987 р. розділила західних економістів на прихильників двох протилежних точок зору: в одних створилося уявлення, що фондові біржі потребують у посиленні державного регулювання, в інших залишилася впевненість у тому, що стабілізація ринку акціонерного капіталу може наступити "природним шляхом", тобто на основі стихійної дії внутрібіржового механізму.)
Для дрібних власників акцій біржові кризи, безумовно, являють собою грізну небезпеку. Але відмова від фондової біржі на тій підставі, що вона невіддільна від спекуляцій і криз, позбавив би економічний механізм гнучкої й ефективної системи капиталоствореня, надзвичайно утруднюючи інвестиційний процес. Наявність ринку цінних паперів сприяє капіталізації прибутків членів товариства, істотно збільшуючи інвестиційні ресурси народного господарства. При цьому, що дуже важливо, відбувається реальна децентралізація інвестиційного процесу, що надає йому гнучкість і динамізм, необхідні для перебудови структури інвестицій.
Нарешті, ринок цінних паперів спроможний відривати значну частину грошових прибутків населення, зменшуючи тим самим попит на товари і послуги. Ця обставина, що робить у розвитих
капіталістичних країнах дуже неоднозначний вплив на хід відтворення, може мати важливе позитивне значення в умовах дефіцитної економіки.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021