Психологічні основи полеміки та комунікацій в слідчій діяльності, Детальна інформація

2. Раптовість

Як правило, допит віч-на-віч для звинуваченого або для особи, яка дає неправдиві показання, має бути несподіваним. Ефект раптовості та емоційної напруженості позбавить цих осіб можливості ретельно обміркувати лінію своєї поведінки, зосередитись та вибрати результативні способи впливу на сумлінних учасників. Такий допит буде найбільш ефективним, якщо раптовою буде сама поява іншого (або інших) учасників.

3. Несподіваність інформації, яка повідомляється

Цей чинник за своїм впливом дуже близький до попереднього, однак характеризує змістовний аспект інформації, що повідомляється слідчим або сумлінним учасником очної ставки.

4. Упевненість викладення фактів та сила морально-емоційного впливу особи, яка їх повідомляє

При підготовці допиту віч-на-віч слідчий повинен пересвідчитися у тому, що сумлінний учасник перебуває у такому психологічному стані, який дозволить йому викласти важливу інформацію впевнено, логічно та переконливо і не потрапити під можливий вплив іншого учасника, а його моральна позиція сповнена високої громадянськості.

5. Урахування сутності стосунків, що раніш існували між учасниками

Ефективність допиту віч-на-віч зменшується, коли учасник, який дає показання, раніше перебував або перебуває зараз у залежності від іншого учасника. Такого роду залежність може існувати по службовій (керівник — підлеглий), суспільній (бригада, злочинна група, мікрогрупа спілкування, інші суспільні угруповання), родинній (пряма та непряма рідня), статевій (чоловік — жінка), віковій (дорослий — підліток), національній (конфліктуючі нації), релігійній (конфліктуючі конфесії) та інших лініях. Отже, призначенню даної слідчої дії мають передувати ретельний аналіз усіх умов, прогнозування ситуацій, що можуть виникнути, та висновок щодо її необхідності.

6. Вольові якості та психологічна активність слідчого

Слідчий не може бути пасивним учасником допиту віч-на-віч. Він повинен вести цю слідчу дію згідно з планом, вносити відповідні корективи, контролювати поведінку учасників, не допускати самому і припиняти будь-які спроби впливу учасників один на одного. Важливо, щоб слідчий сам створював психологічний фон допиту або підтримував емоційні стани, сприятливі для усвідомленого, цілеспрямованого контролю за спілкуванням, не дозволяв погроз фізичного або психологічного насильства.

Отже, комунікативні слідчі дії є важливим інструментом досягнення істини у справі. Як свідчить практика, ретельно підготовлена, всебічно обгрунтована, професійно зорганізована комунікативна слідча дія може (за деякими складами злочину) бути значно ефективнішою, аніж слідчі дії, у яких оперують фактологічною, предметною інформацією.

Література

ї. Андросюк В. Г. Психологія слідчої діяльності. — К., 1994.

2. Антонян Ю. М. и др. Психология преступника и расследование преступлений. — М., 1996.

3. Васильев В. Л. Психология следственных действий. — К., 1996.

4. Глазырин Ф. В. Психология следственных действий. — Волгоград, 1983.

5. Еникеев М. Я, Черных Э. А Психология следователя. — М., 1988.

6. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

7. Лукашевич В. Г. Тактика общения следователя с участниками следственных действий. — К., 1989.

8. Шиханцов Г. Юридическая психология. — М., 1998.