Лексика конфесійного стилю, Детальна інформація

       є) слова зі сполученням жд (із давнього dj) нужденний, страждати, утверждати тощо.

       На слов'янське походження слова може вказувати його релігійно-церковна семантика (т. зв. семантичні старослов'янізми): воскреснути. Господь, гріх, небеса,' пророк, святий, суєта та ін.

       У контекст творів конфесійного стилю майстерно вплітаються численні зразки синонімів та антонімів. Розлого представлена синонімія. Прикметною рисою є те, що багато одиниць цього типу лексико-семантичних відношень у сфері релігії вживаються попарно: величати, славити; веселитися, радуватися; жорстокий, холодний; ласка, милосердя; непорочна, пречиста; подяка, славословлення тощо.

       Використання близьких за значенням слів сприяє найточнішій і найвиразнішій передачі висловлюваної думки, а також дає змогу'уникати частого повторення тих самих елементів, нерідко надзвичайно посилюючи враження від сприйнятого. Наприклад: "Не плач, мати, не ридай, сліз своїх не проливай". "Як же мені не тужити - побив Ірод мої діти?" (Великий молитовник, 266).

       Спорадично представлені в конфесійному стилі контекстуальні синонімічні утворення. Наприклад: "Прийшов час суду, прийшла морська хвиля, про яку сьогодні розповідається у Святому Євангелії, - буря, яка може все потопити..." (Ігумен Димитрій (Рудюк).

       Мають місце синоніми з подвійним трактуванням. Наприклад: "... Ти Бог наш, а ми, люди Твої, всі творіння рук Твоїх..." (Великий молитовник, 19). З погляду богослов'я синоніми люди .Божі, творіння рук тлумачитимуться як звичайні загальномовні, людина ж невіруюча розглядатиме представлені лексеми як контекстуальні утворення. 21>

        Синонімічні можливості богословської лексики заслуговують особливої уваги, її, як і синоніми, що використовуються в інших комунікативних сферах, можна об'єднати в певні групи: семантичні синоніми — Боже Слово, Друга Особа Божа, Слово Предвічне, 'Світло від Світла (божественна природа Христа); Ягня, Відкупитель, Спокутувач (жертовність Ісуса); Пречиста Діва Марія, Пренепорочна Діва (дівоцтво Марії); Богородиця, Мати Божа (її Богоматеринство) і т.п.;

       стилістичні синоніми — ветхий — старий, блаженний — щасливий тощо;

       семантико-стилістичні (мають як значеннєві відтінки, так і стилістичні відмінності) — прохання, благання, моління, волання й под.;

       абсолютні (дублетні) синоніми — анафема — прокляття, конфесія — віросповідання, євхаристія — причастя й т.ін.;

       родовидові (ієрархічні) синоніми (родове поняття може замінювати видове (але не навпаки) — гріх — тяжкий гріх, піст — Різдвяний піст тощо.

       Важливим засобом синонімічних замін у структурі конфесійного тексту є перифрази. За допомогою перифрастичних зворотів передається ставлення автора до того, про кого він говорить (пише). У релігійних творах зустрічаємо такі перифрази (див. ще семантичні синоніми в богословській лексиці): "Царю небесний, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш. Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в наС. .." (так називають Святого Духа) (Великий молитовник, 5);

       "Святі — сіль землі. Вони — сенс буття. Заради них зберігається і сама земля" (Патріарх Філарет); "Пресвята Богородице Діво. Цариця небесна, вища від Ангелів і' Архангелів, чесніша від усього видимого й невидимого св/гу/Ти — краса святителів,Ти — сила мучеників, Ти — дів чистота й слава, Ти — радість матерів. Ти — для дітей мудрість. Ти — поміч вдів і сиріт..." (Молитовник християнської родини, 172).

       Спостереження доводять, що найбільше перифраз у молитвах. Та це й не дивно, адже, звертаючись до тієї чи іншої святої особи і сподіваючись на допомогу чи захист, людина намагається всіма можливими словесними засобами догодити.

       Представлені у творах релігійно-церковного культу й антилексеми. Вони становлять чималу групу серед лексичних об'єднань стилю. Наприклад: життя — смерть, душевний — тілесний, рай — пекло, день — ніч. Христос — антихрист, віруючий — атеїст і под. У системі виразових засобів антоніми виконують важливі функції зіставлення або протиставлення, іноді поєднують їх.

       Слова з протилежними значеннями є надзвичайно виразним стилістичним засобом. Витворюючи яскраві контрастні картини, вони вичерпно розкривають зміст різноманітних понять, допомагають розмежовувати якості, почуття, дії, стани, утверджують діалектику життя, що є постійною боротьбою протилежностей.

       У сфері релігійного культу використовуються й антонімічні утворення контекстуального типу. Наприклад:

       "Чи збирають же з терену виноград, а з реп'яхів смокви?" (Мв. 7, 16); "Коли ж траву на полі, що сьогодні росте, а завтра вкинуть у л/'ч?"(Мв. — 6, ЗО); "Усякого, хто слухає ці слова Мої й виконує їх, Я прирівнюю до чоловіка мудрого, що збудував свій будинок на камені... А всякий, хто слухає ці слова Мої й не виконує їх, прирівнюється до чоловіка нерозумного, що збудував свій будинок на піску..." (Лк. 6, 47-49) і под.

       Лексичні засоби конфесійного різновиду мови активно використовуються для побудови алегорій, метафор, метонімій, синекдох, які є могутнім знаряддям образності. На алегорії особливо багаті біблійні притчі. Наприклад: "Не давайте святощі псам і не кидайте перлів ваших перед свині, щоб не потоптали їх ногами своїми, й, обернувшись, не порвали й вас" (пси і свині — люди злі й нечестиві) (Мв. 7, 6); "Входьте вузькими ворітьми, бо просторі ті ворота й широка дорога ведуть на погибель; вузькі бо ворота й тісна дорога ведуть до життя" (вузькі ворота — добре, благочестиве життя; просторі ворота, широка дорога — зле, гріховне життя) (Мв. 7,13-14) і под.

       Виразними є й інші тропи. Наприклад: "Коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає" (Буття 4, 7); "Уся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі, нехай же співає імені Твоєму, Всевишній" (Великий молитовник, 22);

       "Як до Одушевленого Божого Кивоту, хай ніяк не доторкнеться рука скверних; уста ж вірних. Богородиці невпинно голос Ангела співаючи, з радістю хай виголосять: Радуйся, Благодатная, Господь з Тобою" (Великий молитовник, 23); "Скільки дорогоцінних плодів принесла свята віра нашій Батьківщині й нашому народові! Вона насадила по всьому лицю нашої Землі святі обителі, і в цих монастирях вперше почалась наша письменність" (Патріарх Філарет) тощо.

       Усе це свідчить про багатство й своєрідність лексичної системи конфесійного стилю. Як бачимо, у ній вагомо представлені марковані елементи, вона різноманітна за походженням, її складові активно вступають у синонімічні й антонімічні відношення, служать засобом тропеїчної образності.

Література

* На сьогодні питання про назву стилю, що обслуговує сферу релігії, залишається дискусійним. Пропонуються такі найменування; церковний, сакральний, богословський, церковно-релігійний, релігійний, стиль церковної мови тощо. 

1. Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. — К, 1992.

2. Великий молитовник. — К., 1992.

3. Грищенко А. та ін. Сучасна українська літературна мова. — К., 1997.

4. Закон Божий: Підручник для сім'ї та школи. — К., 1996.

5. Ігумен Димитрій (Рудюк). Слово в неділю 9-ту після П'ятдесятниці // Православний вісник. — 1999. — № 7-8.

6. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу: Історико-релігійна монографія. — 2-ге вид. — К., 1994.