Методика обліку наявності та руху готової продукції на підприємствах різних форм власності, Детальна інформація

64 „Розрахунки з бюджетом” – облік розрахунків з бюджетом.

31 „Розрахунковий рахунок” – облік отримання грошових коштів за реалізовану продукцію.

44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” – списання результатів від реалізованої продукції [8, c. 67].

Готова продукція може зменшуватися за своїм обсягом:

внаслідок переведення її із однієї облікової групи до іншої та списання її на витрати виробництва у якості виробничих запасів;

в результаті реалізації як юридичним так і фізичним особам;

за результатами проведених інвентаризацій і виявлених недостач готової продукції.

Накази-накладні, розрахункові та транспортні документи є основою для записів у відомість „Відвантаження, відпуск та реалізація продукції і матеріальних цінностей”. На основі розрахунку фактичної собівартості відвантаженої продукції списується сума з кредиту рахунка 26 „Готова продукція” в дебет рахунка 901 „Собівартість реалізованої готової продукції”. У подальшому сума, що належить за продану продукцію, записується такою бухгалтерською проводкою: дебет рахунка 31 „Розрахунковий рахунок”, кредит рахунка 70 „Доходи від реалізації” – на суму реалізованої продукції за місяць за ціною реалізації (оптовими цінами). Крім фактичної собівартості реалізованої продукції за дебетом рахунка 70 „Доходи від реалізації”, відображаються суми податків до бюджету у кореспонденції з кредитом рахунка 64 „Розрахунки з бюджетом”.

Витрати пов’язані з реалізацією продукції (пакування, транспортування), називаються позавиробничими і включаються у загальну собівартість продукції. У сумі з витратами на виробництво продукції позавиробничі витрати складають повну собівартість готових виробів. Позавиробничі витрати обліковуються на однойменному рахунку. За дебетом цього рахунка обліковуються фактичні витрати, а за кредитом – суми цих витрат, включених у повну собівартість реалізованої продукції. До рахунка 80 „Матеріальні витрати” відкриваються аналітичні рахунки, на яких облік ведеться за окремими статтями, такими, „Витрати на пакування”, „Витрати на тару”, „Витрати на транспортування”, „Інші витрати по збуту”.

На більшості підприємств позавиробничі витрати (через їх незначну питому вагу) включають повністю у собівартість реалізованої продукції. В окремих випадках частина цих витрат відноситься і на відвантажену продукцію. Позавиробничі витрати розподіляються між товарами реалізованими, відвантаженими і нереалізованими пропорційно до їх виробничої собівартості або оптової вартості. В кінці місяця на рахунку 70 „Доходи від реалізації” визначається фінансовий результат від реалізації продукції. Сума прибутку записується за дебетом рахунка 70 „Доходи від реалізації” і кредитом рахунка 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. На суму збитку складається така ж бухгалтерська проводка, але у зворотній кореспонденції [13, c. 385].

Вихід кожного виду готової продукції або напівфабрикатів з виробництва оформляється відповідною первинною документацією – частіше приймально-здавальними накладними. У них зазначається:

номер;

дата;

цех (відправник);

склад (одержувач);

найменування продукції;

номенклатура продукції;

одиниця вимірювання;

кількість місць (направлено і фактично прийнято: брутто, тара, нетто);

ціна [9, c. 123].

Також відображається час прийняття, стан тари, підписи осіб, того, хто здав, і того, хто прийняв готову продукцію. Накладні надходять до бухгалтерії для обліку готової продукції. Крім накладних складають змінний звіт комірника у якому вказують, скільки і яких видів продукції прийнято від цеху, надходження від цеху за зміну, кількість реалізованої або переданої іншим цехам продукції.

На деяких підприємствах на кожний вид продукції складають виробничий акт, який використовують для складання нагромаджувальної відомості за місяць. Нагромаджувальна відомість потрібна для подальшого обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні. Також на підприємствах надходження готової продукції з виробництва на склад оформлюють змінною відомістю (зі зазначенням дати, коробок, ящиків поліетиленових, пляшок та підписів особи, що здала, і особи, що прийняла) і вимогою (типова форма № М – 1). Готову продукцію з виробництва на склад здають після прийняття відділом технічного контролю. Змінну відомість підписує начальник цеху, який здав продукцію, комірник, що прийняв її, а також представник відділу технічного контролю. Змінна відомість виписується у двох примірниках: один повертається цеху-здавальнику готової продукції, а другий – лишається на складі експедиції випуску готової продукції [13, c. 386].

На підприємствах промисловості з масовим випуском готову продукцію передають із цеху на склад кілька разів за зміну, а інколи ці операції здійснюються безперервно. В таких випадках кожне надходження на склад фіксується і заноситься у змінну відомість. У кінці зміни старший майстер експедиції випуску готової продукції складає добовий звіт про її рух на складі. Цей звіт комірник щоденно передає до бухгалтерії. На основі вказаних первинних документів у бухгалтерії ведеться облік готової продукції на складі. Виготовлені вироби обліковуються у складі готової продукції після їх фактичної здачі на склад і оформлення діючими здавальними документами:

прийомо-здавальними накладними;

квитанціями;

нагромаджувальними відомостями на здачу готової продукції [1, c. 452].

Аналітичний облік продукції на складах підприємств ведеться за назвою, видами, типами, сортами, розмірами. Для аналітичного обліку продукції на складах реєстрами є картки або книги складського обліку. На ряді підприємств для обліку руху готової продукції застосовують технічні засоби, що встановлені безпосередньо на складах АРМ комірника. При створення повністю автоматизованих складів в умовах використання ЕОМ для обробки економічної інформації облік продукції на складах у традиційній картковій формі здебільшого не ведуть, а необхідні для управління дані тримають як інформацію за вимогою. Картки складського обліку замінюють оперативні машинограми залишків і руху готової продукції за кожним найменуванням і видом

Документи на готову продукція щодня надходять до бухгалтерії, яка веде кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами. Оцінка продукції за „твердими” обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом [1, c. 453].

Показники, які застосовуються в обліку готової продукції (а також при її відвантаженні і реалізації), поділяються на натурально-речові та умовно-натуральні. До перших показників належить продукція, яка вимірюється кілограмами, тоннами, літрами або декалітрами. У бухгалтерському обліку вони відображаються як у натуральному, так і у вартісному вираженні. До таких, що відображаються в обліку лише у вартісному вираженні, належать види робіт або послуг, що підлягають реалізації (ремонт агрегату, будівлі).

Облік готової продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем її зберігання із зазначенням матеріально відповідальних осіб. У системі бухгалтерського обліку продукція відображається за видами і сортами, а також за ознакою місцезнаходження, тобто: готова продукція на складах; товари відвантажені; товари, що перебувають на відповідальному зберіганні.