Аналіз надходження та руху виробництва, Детальна інформація

У собівартості промислової продукції питома вага витрат матеріалів складає біля 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад хімічній, текстильній) сягає 80-85% [22, С.58]. Так на базовому підприємстві ВАТ “ВКП БЗС” у собівартості продукції питома вага витрат матеріалів складає біля 70-85%, в залежності від виду продукції. Тому питанням обліку виробничих запасів має приділятись велика увага [12, С.70].

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво [29, С.139].

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від тієї функції, яку вони виконують в процесі виробництва. [19, С.85]. Так, наприклад, радіодеталі на базовому підприємстві ВАТ “ВКП БЗС” створюють основу готової продукції - міні-АТС, а на цукровому, хімічному, машинобудівному підприємствах радіодеталі використовуються для поточного ремонту радіоелектронної апаратури, участі безпосередньо у виробництві готової продукції вони не беруть. Тому важливо правильно згрупувати матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю в процесі виробництва.

За призначенням матеріали групуються так:

сировина і основні матеріали - до них належать предмети праці, що входять до складу готової продукції і складають її основу, наприклад бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізна руда для виробництва чавуну тощо [29, С.139];

допоміжні матеріали - до них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначені якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві, або фарба для фарбування бавовни), або витрачаються в процесі роботи знарядь виробництва (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні) або витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярські предмети, бланки для обліку, електричні лампочки тощо) [29, С.140];

паливо - економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюються в обліку у зв’язку з його важливістю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах матеріалів [29, С.140]. Основними напрямками використання палива на підприємствах є:

для технологічних цілей, коли воно використовується безпосередньо в технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів;

для енергетичних цілей, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, в печах та інших теплосилових апаратах);

для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо);

тара - предмети, призначені для пакування продукції : пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що знаходиться під матеріалами і готовою продукцією). Тара, що призначена для виробничих або господарських потреб, належить до основних засобів або малоцінних предметів, залежно від терміну служби або вартості, наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл в цеху. Тара одноразового користування в особливу групу не виділяється і входить до собівартості матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою) [29, С.140];

запасні частини для ремонтів – окремі запасні частини машин, обладнання транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо [29];

малоцінні та швидкозношувані предмети – до них входять: інвентар, спецодяг, інструменти загального призначення, інструменти спеціального призначення і спецоснастка.

У деяких галузях промисловості, наприклад, на базовому підприємстві купують в порядку виробничої кооперації напівфабрикати, (наприклад, радіоелектронні вузли, блоки живлення, і т.і.), які підлягають подальшій обробці або витрачаються безпосередньо на збирання готової продукції. У цих випадках напівфабрикати розглядаються як основні матеріали.

Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів. Це робиться для того щоб відділи та служби користувалися єдиними встановленими на підприємстві обліковими цінами і номенклатурою матеріалів, розробляється номенклатура – цінник, що являє собою систематизований перелік матеріалів, їх номенклатурні номера та облікові ціни.

На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, наприклад, кольорові, чорні метали тощо.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, який має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих з вказівкою одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів [29].

На кожному документі на надходження або витрати матеріалів має бути вказана не тільки назва матеріалів, але і його номенклатурний номер.

Також важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норм запасу матеріалів по кожному номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид виробленої продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві [29, С.141].

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запчастини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції, інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається за балансами, за цінами, вказаними у договорі.

Поточний облік матеріалів здійснюють не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами (наприклад, за минулий місяць) [16, C.84].

Обліковими цінами можуть бути: оптові ціни промисловості, договірні, тощо.

Отже, матеріали займають одне з головних місць у процесі виробництва певної продукції. Без забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями неможливий виробничий процес. Специфічною рисою матеріальних цінностей є те, що вони повністю використовуються у процесі виробництва, тому підприємство повинно постійно слідкувати за їх своєчасним поповненням.

На базовому підприємстві ВАТ “ВКП БЗС” матеріалам належить основна роль. На основі придбаних матеріальних цінностей (переважно неорганічних хімічних сполук) таких як: пісок кварцовий, селітра, доломіт, кальцинована сода та інші. Для кожного підприємства важливо, щоб затрати на придбання матеріалів були як найменшими. Адже, вони впливають на собівартість продукції, яка в свою чергу впливає на кінцеву ціну товару і на прибуток підприємства.

Другим важливим фактором є правильна постановка роботи по надходженню і використанню матеріальних цінностей на підприємстві. Матеріали не повинні залежуватись на складах і навпаки, підприємство не повинно відчувати в них дефіциту. Їх обсяг повинен співпадати з потребою використання матеріальних цінностей у виробничому процесі. Звідси видно, що потрібно своєчасно вести облік надходження матеріальних запасів. Саме висвітленню цієї проблеми і присвячене наступне питання.

2. Аналіз наявності та структури матеріалів

У виробничому процесі використовуються різні види матеріалів, при чому досить важливо знати їх класифікацію і функцію у виробничому процесі. Відповідно до класифікації можна зробити висновок, що на ВАТ "ВКП Бучанський завод скловиробів" в процесі виробництва використовуються всі види матеріалів.

Звичайно на базовому підприємстві як і на кожному промисловому підприємству використовується досить значна кількість допоміжних матеріалів і хоча вони не є матеріально-речовою основою майбутньої готової продукції, але без їхньої участі процес виробництва може зупинитися. До важливого виду допоміжних матеріалів відносять паливо і паливно-мастильні матеріали, що використовується на опалення приміщень, що знаходяться на території базового підприємства, в тому числі цехів, будинку заводоуправління (природний газ, мазут, кам’яне вугілля тощо) і паливо, що використовується для автотранспорту (бензин, дизельне пальне); крім того випущена готова продукція потребує тари і пакувальних матеріалів (на базовому підприємстві в ролі тари найчастіше виступає поліетилен, дерев’яна тара, картон, тощо); в ролі допоміжних матеріалів також виступають запасні частини, які використовуються для заміни зношених деталей під час поточного або капітального ремонту обладнання, що приймає безпосередню або опосередковану участь в процесі виробництва, а також автотранспорту.

Окремою групою в допоміжних матеріалах виділяють малоцінні і швидкозношувані предмети. Особливістю їх звичайно є порядок обліку і особливості використання в процесі виробництва. Базове підприємство звичайно не може обійтися без малоцінних і швидкозношувані предметів, адже вони включають в себе різний інструмент (ріжучий, шліфувальний, свердлильний тощо), спеціальний одяг і спеціальне взуття для робітників підприємства, різні допоміжні господарські засоби.