Державне регулювання комерційних банків, Детальна інформація

вимоги щодо розміру та структури власного капіталу;

вимоги щодо ліквідності банку;

диверсифікація банківських знаків (максимальний розмір позики на одного позичальника та інші види диверсифікації)

обмеження виконуваних операцій.

Для зниження ризику функціонування можуть бути встановленні обмеження на деякі види діяльності комерційних банків або на окремі види активних операцій.

Так, доволі часто обмежується право банків на безпосереднє володіння нерухомістю у зв’язку з високим ризиком та низьким рівнем її ліквідності. У деяких країнах (наприклад у США) банкам не дозволяється мати цінні папери підприємств, вартість яких зазнає великих коливань. Також існують обмеження прав гарантування на розміщення окремих цінних паперів або на надання кредитів особам, які мають доступ до конфіденційної інформації(інсайдерам).

Фактична дія превентивних заходів реалізується шляхом затвердження обов’язкових до виконання норм. У свою чергу норми поділяються на функціональні та інституційні і призначені для регулювання ризиків за операціями комерційних банків.

Інституційні норми відображаються у відносних величинах, які регулюють в основному організаційні питання, визначення цілей кредитування, операційну діяльність, порядок проведення ревізій тощо.

На відміну від інституційних, функціональні норми мають визначене цифрове значення і можуть мати загальний або селективний характер. Загальні методи, є переважно непрямими, що стосуються кредитного ринку в цілому. Селективні - спрямовані на конкретні види кредиту (визначаються коефіцієнти ризику за окремими операціями банку). Їхнє призначення пов'язане з розширенням приватних задач (скажемо, обмеження видачі деяким банкам позичок чи видачі окремих видів останніх). Селективні методи відносяться до прямих способів регулювання діяльності комерційних банків. Найбільш популярні з загальних методів впливу, застосовувані в закордонній банківській практиці:

облікова ( дисконтна ) політика;

операції на відкритому ринку;

зміна норм обов'язкових резервів банків.

Ці методи використовуються й у практиці діяльності НБУ.

Протекційні заходи вживають для захисту від уже існуючої (загрозливої для банку) ситуації, яка може спричинити неплатоспроможність, збитки, банкрутство. Тобто за допомогою цих заходів здійснюється захист банків та їх клієнтів від можливих наслідків фінансових ускладнень. До протекційних заходів належать:

створення та функціонування фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

формування комерційними банками резерву для відшкодування можливих втрат за позичками та іншими активами;

рефінансування комерційних банків центральним банком;

цільова допомога інших державних органів тощо.

Спеціальними проекційними заходами передбачається використання різних видів резервних фондів або інших коштів цільового призначення. Залежно від окремого банку і конкретної ситуації можуть застосовуватися так звані договірні дії, зокрема підтримка регулюючими органами окремих банківських установ у вигляді рефінансування, надання гарантій, купівлі акцій тощо.

Два зазначені вище способи регулювання банківської діяльності, безперечно тісно пов’язані між собою: протекційні заходи підвищують довіру вкладників до банківської системи, впливають на стабільність макроекономічних показників господарської діяльності; превентивні – забезпечують ефективність перших.

3. ОБЛІКОВА СТАВКА, ЯК МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СФЕРИ

Серед регулювання грошово-кредитної сфери Центробанками особливе місце належить дисконтній ставці, що є оперативним інструментом державного впливу на ринок позичкових капіталів (і в залежності від його стану може змінюватися протягом року). В умовах ринкових відносин централізоване регулювання рівня дисконтної ставки додає визначену спрямованість руху кредиту по горизонталі (банк-позичальник) і по вертикалі (Центробанк - комерційний банк). Офіційна дисконтна ставка служить орієнтиром для ринкових процентних ставок; її зміна по наданим Центробанком кредитам збільшує або скорочує пропозицію кредитних ресурсів, регулює тим самим і попит на них.

Виходячи з дисконтної ставки, визначаються ставки, стягнуті комерційними банками по своїх позиках, і розміри відсотків, виплачуваних вкладникам по депозитах і інших рахунках. Підвищення (в антиінфляційних цілях) облікового відсотка, тобто політика "дорогих грошей" обмежує для комерційних банків можливість одержати позику в Центробанкові й одночасно збільшує ціну грошей, наданих у кредит комерційними банками. В результаті кредитні вкладення в економіку скорочуються і, отже, гальмується подальше зростання виробництва. Курс же на зниження дисконтної ставки, політика "дешевих грошей", навпаки, виступає фактором розгортання кредитних операцій і прискорення темпів економічного розвитку.

4. ОПЕРАЦІЇ НБУ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ

Регулюючі заходи НБУ сьогодні пов'язані з централізованим кредитом, що став ключовим важелем впливу НБУ на грошову масу й економіку в цілому.

До загальних методів грошово-кредитного регулювання, добре відомим із закордонної банківської практики, відносяться й операції Центробанку на відкритому ринку. Мова йде про покупку і продаж по заздалегідь установленому курсу цінних паперів, в тому числі державних, формуючих борг країни. Це вважається найбільш гнучким методом регулювання кредитних вкладнень і ліквідності комерційних банків.

Операції Центробанку на відкритому ринку впливають на обсяг вільних ресурсів, що є в наявності у комерційних банків, це стимулює скорочення або розширення кредитних вкладнень в економіку, одночасно впливаючи на ліквідність банків (відповідно зменшуючи чи збільшуючи її). Цей вплив здійснюється за допомогою зміни Центробанком ціни покупки чи продажу цінних паперів в комерційних банків.

При твердій реструкційній політиці, спрямованій на відтік кредитних ресурсів із грошового ринку, Центробанк зменшує ціну покупки, тим самим збільшуючи чи зменшуючи її відхилення від ринкового курсу.

5. ОБОВ'ЯЗКОВЕ РЕЗЕРВУВАННЯ КОШТІВ, ЯК МЕХАНІЗМ ВПЛИВУ НБУ НА КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

Важливий інструмент регулювання макроекономічних пропорцій шляхом впливу на обсяг вільних ресурсів банків - мінімальні та обов'язкові резервні вимоги Центробанку. Виконання резервних вимог Центробанку означає для комерційних банків заморожування засобів, що негативно позначається на їх діяльності в умовах високої інфляції.