Державне регулювання комерційних банків, Детальна інформація

Важливе значення у процесі регулювання діяльності банків мають показники ліквідності. Ліквідність банку полягає у його спроможності своєчасно виконувати свої зобов’язання перед клієнтами і вкладниками. У банківській практиці існують два основні шляхи управління ліквідністю. Це насамперед формування певної частки активів у ліквідній формі, тобто у формі готівкових грошових або короткострокових державних зобов’язань. Але слід зауважити, що цьому способові притаманні також негативні риси. Наприклад, може зменшитися обсяг доходів банку.

Ще одним способом підтримки достатнього рівня ліквідності є створення відповідної структури пасивів банку, що дає змогу зменшувати залежність від нестійких і тому , як правило, дорожчих джерел.

Використовується також метод оперативного маніпулювання з наданням та отриманням міжбанківських позик залежно від стану ресурсної бази банку. На зниження загальної ліквідності можуть впливати стан та обсяги позабалансових зобов’язань банківської установи, які також доцільно прогнозувати і контролювати.

Експрес-аналіз дотримання комерційними банками України обов’язкових економічних нормативів за станом на 01.01.2000, проведеного по 191 банку виявив: допускалися порушення нормативів 56 банків. А, вивчаючи формування резервів за активними операціями у 2002 році, можу сказати що кількість таких банків зменшилася. Отже, спостерігається тенденція до формування в необхідному обсязі резервів за активними операціями всіма банками.

Останні роки банківська система України розвивається швидкими темпами, про що свідчить хоча б зростання загальних активів банків за 2001 рік на 20,3% (збільшення відбулось в основному за рахунок зростання кредитних операцій та вкладнень у цінні папери). Важливу роль у цьому зростанні відіграє НБУ (тобто державне регулювання комерційних банків). Так, наприклад, зменшення облікової ставки у 2001 році призвело до зменшення процентної ставки за кредитами з 32,1% у 2000 до 31,1% у 2001 році, але водночас відбулося зниження процентної ставки за депозитами з 13,5% у 2000 році до 11,2% у 2001. Це сприяло зменшенню витрат банків.

Важливо сказати, що відбуваються позитивні зрушення у структурі банківських активів, спрямовані на зменшення неробочих, проблемних активів та збільшення ліквідних активів. Такі якісні зміни є передумовою стабільного та врівноваженого розвитку банківської системи в Україні.

Графік 1



За станом на 01.01.2002. як можна побачити з графіку структура активів банків була такою. Високоліквідні активи становили 7 905,4 млн. грн. (17% від суми загальних активів), кредитний портфель – 30386,7 млн. грн. (64%), вкладення в цінні папери – 3373,9 млн. грн. (7%), дебіторська заборгованість – 2039,5 млн. грн. (4%). Основні засоби та нематеріальні активи – 3061,6 млн. грн. (6%), інші активи – 1003,5 млн. грн. (2%).

8. ВИСНОВКИ

З метою підвищення стійкості комерційних банків на фінансовому ринку й розширення їх можливостей щодо організації кредитування клієнтів доцільно було б внести зміни до окремих показників групи нормативів ризику. Йдеться передусім про обмеження максимального розміру кредитів, наданих інсайдерам, а також максимального розміру отриманих міжбанківських позик, що є необхідною умовою для вирішення двох завдань: з одному боку - стимулювання банків до більшої диверсифікації активів і зниження впливу інсайдерів на прийняття рішень щодо надання позик, а з іншого - обмеження залежності комерційних банків від ресурсів, залучених на міжбанківському ринку, якому зазвичай притаманна нестабільність кон'юнктури.

Зауважимо, що нормативи центрального банку і, зокрема, норматив ліквідності, мають узагальнений характер і призначені для комплексної оцінки діяльності комерційних банків із боку держави. Порушення цих показників можуть свідчити про наявність у банків окремих проблем або про передумови їх виникнення, тому потребують від органу нагляду проведення детальнішого вивчення та аналізу операцій банку-порушника з метою запобігання його ризиковій діяльності.

Необхідно розглянути можливість встановлення Національним банком України індивідуальних нормативів для комерційних банків, кредитна політика яких відповідає загальноекономічним завданням реформування реального сектора господарства, передбаченого урядовими програмами. Основними показниками, що можуть бути диференційовані, є норматив співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку, максимальний розмір ризику на одного позичальника, норматив "великих" кредитних ризиків.

Для управління ліквідністю з боку самого банку потрібне застосування ним більш розширеної системи показників та коефіцієнтів ліквідності. Так, у зарубіжній практиці для оцінки ліквідності комерційного банку використовуються дані не лише про залишок активних вкладнень або зобов’язань за станом на певну дату, а й про обороти – „потік” величин , які порівнюються. Банкам необхідно систематично (щотижня, краще – щодня) аналізувати дані про ліквідність у динаміці. Це пов’язано з необхідністю постійного моніторингу стану ліквідності у зв’язку зі змінами умов діяльності банку, стану кредитного, фондового ринків, зовнішньоекономічних факторів.

Вищезазначені заходи, дотримання оптимальної структури активів допоможуть банкам сформувати і підтримувати адекватний запас ліквідності (міцності), сприятимуть підвищенню стабільності кредитної установи.

Підсумовуючи розглянуті вище напрями вдосконалення регулятивного механізму впливу центрального банку на діяльність комерційних банків шляхом встановлення економічних нормативів, слід зазначити, що ця сфера є одним із базових елементів побудови оптимальної організації управління кредитним процесом у його зовнішньому прояві (тобто в аспекті виконання комерційними банками вимог НБУ). Повноцінне, гнучке застосування не лише економічних, а й окремих адміністративних важелів грошово-кредитної політики є оптимальним в умовах перехідної економіки.

Список використаної літератури:

Михасюк К. „Державне регулювання економіки”, К., 2000

Конопатська Л. Горячек І. „Регулювання діяльності комерційних банків”/ Вісник НБУ, липень 1998 №7.

О. Кірєєв, В. Кротюк, Г. Карчєва „Основні тенденції в діяльності банків України в 2001 році”/Вісник НБУ січень 2002 №1.

О. Дзюблюк "Основні напрями оптимізації регулятивного впливу на кредитну діяльність банківських установ в умовах перехідного періоду" /Вісник НБУ, серпень 2000 №9.

PAGE

PAGE 1

Загальні норми

Селективні норми

Інституційні норми

Функціональні норми

Договірні заходи

Спеціальні заходи

Превентивні заходи