Співець життя народного - І.С. Нечуй-Левицький, Детальна інформація

(Інсценізація за повістю “Кайдашева сім’я” )

Дійові особи:

Кайдашиха

Карпо – її син

Мотря – його дружина

Лаврік – син Кайдашиха

Мелашка – його дружина

Петрик – її син

Василько – син Карпа і Мотрі

Сусід

Сцену навскіс розділяє на дві половини високий плетений тин. На задньому плані видно вікна хати. Після слів ведучого на сцені з обох боків тину з’являються майже всі дійові особи.

Ведучий.(уривисто, але з відтінком іронії ). То не чорна хмара з синього моря наступала... (пауза). То виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину! (зліва з’являються Мотря, Карпо, Василько) І не сиза хмара над дібровою встала, то наближалося до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріком, а за ними повибігали діти!( справа виходять Кайдашиха, Мелашка, Лаврік та Петрик)... Дві сім’ї, як дві чорні хмари, наближалися одна до другої, сумно і понуро...

Мотря. Нащо ви одв’язали нашого коня та заперли в свій хлів? (з криком). Не святі ж прийшли з неба та одв’язали його!

Кайдашиха. Одчепись, сатано, хто його одв’язував! То твої діти їздили по двору та й пустили його.

Василько. То, мамо, баба одв’язала коня та й пустила по двору!

Петрик. Ні, не баба! То Василь одв’язав та їздив, доки не впустив його, а кінь як задер задні ноги та плиг у наш город!

Кайдашиха. Ой глянь, суко, на тин! Це твій кінь звалив. Заплати три карбованці та оддай нашого кабана, тоді візьмеш свого коня.

Мотря. Як то? За свого гнилого кабана та ви взяли нашого коня!

Мелашка. (з-за бабиних плечей). То ваш кінь гнилий та червивий, а не наш кабан!

Мотря. Ще й та одзивається! Мовчала б уже та не гавкала!

Мелашка. Принеси лишень три карбованці, а ні, то піду в волость тебе позивати.

Мотря. Ще й вона піде в волость! Утри спочатку віскривого носа, та тоді підеш у волость.

Кайдашиха. Не лайся, бо я тобі в очі плюну!

Сусід.(виглянувши з-за тину в глибині сцени) Та годі ва лаятися!

Мотря.(до сусіда). Як же годі! Та це ж ті підтикані, задрипані Балаші. Хіба ж ви їх не знаєте ?..

Кайдашиха.(перебиває). Та це ж ті іродові Довбаші! Хіба ж ви їх не знаєте ? Це ж вона того вовчого заводу з чортячими хвостами !..

Мотря. Та це ж ті каторжні Балаші! Це ж ті бісовські лобурі, що на старців по ярмарках водять! Он зав’язалась, як на Великдень, а батько ходить по селу з торбами!

Мелашка. Брешеш, брешеш, як стара собака! Та й брехати добре не вмієш! У тебе й до того розуму та хисту нема.

Мотря.(взявшись за кілок з тину). В тебе вже розуму, як у дірявому горшку, стільки, як у твоєї свекрухи!

Кайдашиха. (кинулася до тину так, що Мотря одступила). Що я тобі винна, що ти мене потріпуни?