Співець життя народного - І.С. Нечуй-Левицький, Детальна інформація

Карпо.(в тому ж високому тоні). Оддайте мені коня, бо як не оддасте, то я й сам візьму!

Лаврік. Ба не візьмеш! Оддай перше кабана та ще й доплати.

Карпо. А завіщо я буду тобі платити? Твої свині скакають у мій город, а моя коняка вскочила в твій!

Лаврік. Ба не оддам! Про мене іди і волость позивати.

Карпо.(кинувшись до тину, вхопив матір за плечі і затрусив). Нате їжте мене, бо я вас з’їм!

Мотря. По спині лупи її! Виколи їй дрючком друге око!

Кайдашиха.(не своїм голосом). Іван! Рятуйте !..

Лаврік з Мелашкою кинулись до Карпа обороняти матір. Зчинився голос, крик.

Завіса.

Ведучий. Сміх письменника часто поєднується в повісті з сумом, співчуттям до трудівників-селян. Через недоладні вчинки Кайдашів проглядає трагедія всіх безземельних селян при капіталізмі.

На сцену виходять чотири учні.

1-й учень. Страждання селянської бідноти, що йде працювати на фабрики та промисли, показує письменник у повісті “бурлачка”. Молода красива сільська дівчина Василина, залишена потом, стає покриткою і йде в місто на фабрику. Пригнічена тяжкою працею, злиднями, починає пити і гуляти. До життя її повертає своєю любов’ю освічений робітник Михалевський. Письменник викриває в творі винуватців народного лиха – поміщиків і підприємців.

2-й учень. Аморальність, лицемірство, кар’єризм духовенства викриває Нечуй-Левицький в творах “Старосвітські батюшки та матушки”, “Подольський пройдисвіт”. Життю української інтелігенції письменник присвятив роман “Хмари”, а в п’єсах “На Кожум’яках”, “Голодному й опеньки – м’ясо” показав мораль, звичаї міщан, дрібних торговців та чиновників.

3-й учень. Іван Якович Франко, який відвідав Нечуя-Левицького в Києві, писав, що “Нечуй належить до тих щасливих талантів, що швидко здобувають собі видне місце в літературі і недовго на нім остаються.

Творчість талановитого співця народного життя мала значний вплив на подальший розвиток літератури на Україні; зокрема, на появу соціальних романів Панаса Мирного, повістей Івана Франка та Михайла Коцюбинського.

4-й учень. Іван Семенович Нечуй-Левицький бачив майбутню Україну “з своїм добрим і гордим народом, без усякого ярма на шиї, з своєю мовою в літературі, зі своєю наукою й поезією...Як той чудовий сон, бачив він такою Україну”.

Цей чудовий сон став дійсністю після Великої Жовтневої соціалістичної революції. На нашій рідній Україні глибоко шанують слово великого прозаїка, його пам’ять. У містечку Стеблеві Корсуня-Шевченківського району відкрито літературно-меморіальний музей письменника, споруджено йому пам’ятник. Багатотисячними тиражами українською мовою, мовами братніх народів нашої країни та іноземними мовами видаються його твори. Слова співця життя народного безсмертна.