А вони невмирущі, як фенікси

На Волині, на Львівщині

перші літописи книг

про Борців “Нескореної України”

почали видавати.

Тільки Коломия

місця “Саду Гетсиманського”

ще й досі не знайшла,

не хоче розшукати.

Розмова про видавництво книги

дороговизною мотивується.

Йде якась незугарна

нетактична профанація:

ніби видавцям за таку книгу

2 том “Літопису Нескореної України”

буде присвоєно вчений ступінь,

а описи кураторів —

комусь готова дисертація.

Деякі члени “Меморіалу”

до інших партій стали залучені,

уже й забули, що в Коломиї

стогне земля,

дрожить від крові й праху

нескорених повстанців замучених.

Прийдеш, розпитуєш, —

вдають, що дуже працюють,

повсідались у м’які крісла,

Україну “будують”…

На криваву рапсодію

рукою махнули,

наче отупіли, оглухли, не чують.