А вони невмирущі, як фенікси

розіп’ятого на Голгофі,

молимось, вболіваємо…

В цей день щорічно,

поки живемо,

спом’янімо молитвою,

закатованих Борців

за волю України!

Живі, — про мертвих, -

уклінно благаємо…

КРИВАВА РАПСОДІЯ

Дивишся — за лісом поле,

там плугатар стерню оре.

Ти в думках землю копаєш,

на твердь натрапляєш…

Земля, як струна, дрижить,

стривожено душа болить.

Ти слухаєш — вслухаєшся,

як світанкова рапсодія звучить,

як біль із спогадами перекликаються,

як давня істина розкривається.

Зелень землі

не перлами-росами,

а сльозами-краплями

щоранку вмивається.

Ти землю в думках

перекопуєш-копаєш

на твердь натрапляєш:

чи правду трагізму

до кінця узнаєш?

Бувші канібали-можновладці