Стан та вдосконалення обліку праці та її оплати

кошти, спрямовані на викуп майна підприємства членами трудового колективу за рахунок коштів підприємства (або коштів, взятих у позику в установах банків, з початку її погашення) з моменту їх персоніфікації;

витрати у розмірі страхових внесків підприємств, пов’язаних з добровільним страхуванням працівників (від нещасних випадків, безробіття, тощо), якщо договір страхування передбачає виплату обумовленої суми застрахованій фізичній особі незалежно від виникнення страхового випадку по закінченні терміну страхового договору. При цьому вказані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, у якому провадяться перерахунки страхової компанії.

Згідно зі статтею 73 Кодексу Законів про Працю України на теперішній час існує такий перелік святкових та неробочих днів:

Святкові дні:

1 січня – Новий рік;

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1-2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День Перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня – День незалежності України.

Неробочі дні :

7 січня – Різдво Христове;

один день (неділя) – Паска (Великдень);

один день (неділя) – Трійця.

Усього 12 святкових та неробочих днів за рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 08.02.95 №100 «Про порядок розрахунку середньої заробітної плати» визначаються випадки, при яких потрібен розрахунок середньої заробітної плати. Розрахунок середньої заробітної плати займає важливе місце в обліку розрахунків з робітниками. Так, наприклад, середня заробітна плата потрібна для нарахування допомоги по тимчасовій допомозі. Первинним документом для цього є лікарняний лист. Для нарахування лікарняних розраховується середньоденна заробітна плата, для чого береться зарплата за два місяці, що передували місяцю хвороби і ділиться на загальну кількість робочих днів.

Сума лікарняних = середньоденна заробітна плата * кількість днів хвороби * розмір щоденної допомоги по хворобі (залежить від стажу роботи працівника). При загальному стажі роботи до 5 років оплачується допомога у розмірі 60% від нарахованої суми; при загальному стажі від 5 до 8 років – 80%, при загальному стажі понад 8 років – 100% від нарахованої суми.

Тривалість відпустки з 01.01.97 згідно із Законом України «Про відпустку», розраховується в календарних днях. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпустки не враховуються. Щорічна відпустка працівникам складає не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік, що розраховується з дня укладання трудової угоди. Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустку», працівник має право на щорічну повну відпустку в перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Тому керівник підприємства повинен визначити коло працівників, які відробили на підприємстві менше, ніж півроку, – ці особи не мають права на відпустку повної тривалості. У деяких випадках варто потурбуватися про документальне підтвердження необхідності надання дострокової відпустки. Якщо працівник тільки влаштувався на роботу, то від нього потрібно вимагати документ з попереднього місця роботи про те, чи перебував він в оплачуваній відпустці або отримав компенсацію за невикористану відпустку, тому що дуже часто працівник приходить на роботу лише з написом в трудовій книжці.

Згідно «Кодексу законів про працю України», на підприємствах встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, загальна тривалість роботи не повинна перевищувати 40 годин за тиждень. Перед вихідними та святковими днями тривалість робочого часу робітників скорочується на 1 годину. Робота в святкові та неробочі дні сплачується у подвійному розмірі. Особам, що знаходяться у відрядженні – по подвійних відрядних розцінках. Робота в нічний час сплачується по збільшених розмірах, встановлених терміновою угодою та колективним договором, але не менше 20% тарифної ставки за кожну годину праці у нічний час.

На деяких підприємствах оплата праці проводиться в натуральній формі. До переліку товарів, які заборонено виплачувати натурою (затвердження в доповнення до Постанови Кабінету Міністрів від 03 квітня 1993 року № 244), належать:

зброя, боєприпаси та інша продукція військового призначення, що випускається підприємствами оборонної промисловості;

продукція, що має стратегічне значення за переліком, що визначається актами законодавства;

вибухонебезпечні та отруйні речовини, наркотичні засоби;

товари виробничо-технічного призначення;

нафта і нафтопродукти;

продукція хімічної промисловості, мінеральні добрива;

продукція целюлозно-паперової промисловості;

будівельні матеріали та вироби з них;

лісоматеріали (крім матеріалів, одержаних під час лісозаготівель);