Метафора, її різновиди та функції в ліриці Ліни Костенко, Детальна інформація

Яка сумна й красива хуртовина.

(“Двори стоять у хуртовині айстр”)

Зерна авторського концепту містять у собі й такі афористичні вірші: “Убоге поле, ми з тобою Крези, // десь наше зерно – гори золоті”; “Чужі приходять в час твоїх щедрот, // а я прийшла у час твойого смутку”.

Метафора Л.Костенко розширює межі тексту. Вона, за словами Ортеги-і-Гассета, “...є, мабуть, однією з найплідніших можливостей людини...” [6].

Метафора Ліни Костенко веде в “затекст”, постійно вимагає домислити, розгадати текст, вловити логіку руху поетичного образу. З одного боку, виникає відчуття відкритості тексту, а з другого, – відчуття спресованості. Метафорика як шлях до підтексту й ідеї твору допомагає зрозуміти твір, розшифрувати його. Наприклад, усім відомий образ міфічного давньогрецького героя Сізіфа є символом виснажливої, безрезультатної праці. Міф про Сізіфа знають усі, тому цей метафоричний вираз легко розкриває свій підтекст. Але все значно складніше: духовний світ ліричної героїні, її приховані думки, сумніви, вагання, надії – все це ховається за міфом і переплітається з сучасністю:

...І тільки ми, подряпані Сізіфи,

тябричим вгору камінь-рюкзаки.

(“Тінь Сізіфа”)

Усе це набуває вигляду художніх образів-тропів, насамперед, метафор: генітивів “тінь Сізіфа”, “тінь печалі”, “тінь сторіч”, метафоричних епітетів “горбата тінь”, “трагічна тінь”. Лірична героїня Костенко не раз порівнює себе із Сізіфом. І тоді ніби зникають тисячоліття, і Сізіф стає сучасником ліричної героїні. Він перестає бути міфом, тінню, матеріалізується й стає співвітчизником автора:

Сидить Сізіф і журиться, біда,

...Я знаю, важко. У твоєму віці.

Либонь, я знаю, що й подумав ти:

“Вже краще йти до Бога пасти вівці,

ніж на Вкраїні камінь той нести”.

Сізіф ніби розчинився у структурі тексту, став стилетворчим фактором, залишаючись, з одного боку, міфом, а з другого – двійником ліричного героя: “І тінь Сізіфа, тінь моєї долі...”.

Різновидом метафори є й метафоричний епітет (його частотність – понад 340). Можна сказати, що у Ліни Костенко майже всі епітети метафоризовані: “Горизонт піднімає багряним плечем // день...”; “Блакитні вії хата підніма”; “Стоять садів квітучі повені”. У свою чергу, метафоричний епітет – лише частка прозопопеї: “...вишні чорноокі стоять до холодів”; “Ожиново-пташиний ліс. Озера всі в лататті”.

У поезіях Ліни Костенко зустрічаються й епітети, “виникнення і емоційно-художню функцію яких у творі пояснити значно трудніше” [7]. Наприклад: “бархатна тиша”, “солодкий день багать”, “сивий-сивий спомин”, “сивий сон”, “каламутне слово” та ін. Такі епітети О.Веселовський назвав синкретичними, вважаючи, що виникнення їх зв’язане із злитістю (синкретизмом наших сприймань), з тим, що в наших враженнях “око підтримується слухом, дотиком і т. п. і навпаки” [8].

Отже, розглянувши метафорику як одну з констант стилю Л.Костенко, можна без перебільшення стверджувати, що метафора і принципи метафоризації є основою майже кожної її поезії. Метафори у всій сукупності своїх проявів відіграють принципово важливу роль на всіх рівнях індивідуального стилю Л.Костенко – функціональному, емотивному, діалогічному, потенційному (що веде у підтекст), компози-ційному, сюжетотворчому.

Література

1. Качуровський І. Основи аналізи мовних форм (стилістика). Фігури і тропи. – Мюнхен-К., 1995. – С. 149.

2. Підрахунки зроблені на основі видання: Ліна Костенко. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559 с.

3. Квятковский А. Поэтический словарь. – М.: Сов. энциклопедия, 1966. – С. 264.

4. Лессінг Г.Е. Лаокоон: Пер. з нім. Є. Поповича. – К.: Мистецтво, 1968. – С. 260.

5. На метафоричність і експресивну насиченість кольору знаходимо вказівки в працях багатьох учених, наприклад: Леви-Стросс К. Мифологичные. Сырое и вареное // Семиотика и искусствометрия. – М.: Мир, 1972. – С. 25-49; Остуд Ч., Суси Дж., Танненбаум П. Приложение методики семантического дифференциала к исследова-ниям по этике и смежным проблемам // Семиотика и искусствометрия. – М.: Мир, 1972. – С. 278-297; Тернер В. Проблема цветовой класси-фикации в примитивных культурах // Семиотика и искусствометрия. – М.: Мир, 1972. – С. 50-81; Потебня А.А. О некоторых символах в славянской народной поэзии. – Х., 1914. – С. 35.

6. Ортега-і-Гассет Х. Дегуманізація мистецтва // Вступ до літературознавства. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Н.І.Бернадська. – К.: Либідь, 1995. – С. 35.

7. Волинський П.К. Основи теорії літератури. – К.: Рад. шк., 1967. – С. 164.

8. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. – М.: Высш. шк., 1989. – С. 77.