Про затвердження Стратегії заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню (02.03.2002), Детальна інформація

ліквідувати основи взаємозаліків між бюджетами та підприємствами-надавачами послуг;

оздоровити фінансово-економічну діяльність підприємств і організацій, що надають послуги населенню, звільнивши їх від невластивих їм функцій;

покласти на органи праці та соціального захисту населення функції організації практичного впровадження і супроводження заміни пільг на адресну грошову допомогу, ведення єдиного реєстру осіб, що мають право на пільги, визначення обсягу відповідних витрат та здійснення контролю за використанням бюджетних коштів;

реалізувати збалансовану політику визначення розміру допомоги.

Характеристика існуючого стану надання пільг

Надання пільг громадянам здійснюється на підставі двадцяти п'яти законів і актів Кабінету Міністрів України.

До найбільш поширених належать пільги щодо:

плати за житло, комунальні послуги;

плати за користування паливом;

плати за проїзд міським пасажирським, приміським та міжміським транспортом;

встановлення телефону та плати за користування ним;

забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

забезпечення спецавтотранспортом;

забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами;

плати за медикаменти;

зубопротезування.

Ці пільги відрізняються за періодичністю їх надання (одноразові та щомісячні), ступенем персоніфікації (одноособові та сімейні) та спрямованістю (категорії населення).

Відповідно до законодавства розрахунки за зазначеними видатками здійснюються, в основному, у безготівковій формі.

Згідно з розрахунками Ради по вивченню продуктивних сил Національної академії наук право на пільги відповідно до законодавства мають:

за соціальним статусом - 31 відсоток населення;

\x017E

\x00BA

B*

\x3700$\x2438\x4800$\x6467\x59C5\x008A\x1C00 за професійною ознакою - 13,8 відсотка економічно активного населення.

Практично в половині домогосподарств є хоча б одна особа, яка має право на отримання пільги. Біля 13 відсотків членів домогосподарств не користуються пільгами у зв'язку із станом здоров'я або відсутністю певних послуг, хоча фактично мають на це право. Серед осіб, які мають право на пільги, кожний третій - пенсіонер за віком.

Механізм надання пільг не є досконалим, оскільки реально пільгами користуються не всі, хто має на них право, а лише ті, хто користується послугами. Не існує досконалої системи обліку наданих послуг, а також реального доходу сімей, що ускладнює надання пільг тим, хто потребує їх у першу чергу.

На підприємствах, що надають послуги, на оплату яких запроваджено пільги, а також у місцевих органах виконавчої влади відсутні єдина методика обчислення фактичної вартості окремих видів пільг, єдина методика обліку наданих пільг, єдина статистична звітність щодо фактичних витрат на пільги та стану їх фінансування. Це ускладнює перевірку достовірності розрахунку витрат за наданими пільгами і призводить до численних фінансових порушень.

Внаслідок значного відставання бюджетного фінансування витрат з надання пільг від фактичних потреб зупинено дію законодавчих актів у частині надання пільг і компенсацій, зокрема щодо звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги, паливо. Згідно із статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ) та статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) майже на 50 відсотків скоротилася кількість сімей, які користувалися пільгами. За рахунок звуження кола осіб, на яких поширюється право на отримання пільг, середній розмір сім'ї, що користується пільгами, також зменшився з 1,6 до 1,2. При цьому частка сімей, що мають право на пільги, у структурі сімей - отримувачів субсидій збільшилася з 23,9 відсотка у лютому 2000 р. до 26,3 відсотка у лютому 2001 року.

Отже, відсутність системного нормативно-правового регулювання зумовлює виникнення суперечностей під час практичної реалізації надання пільг і потребує докорінного вдосконалення системи надання пільг.

Стратегічні пріоритети (орієнтири)