Сутність екологічного права, Детальна інформація

~

\x20AC

‚

Dнодавчим актом України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Цією ж постановою визначався як такий, що втратив свою чинність закон Української РСР від ЗО червня 1960 р. “Про охону природи Української РСР”. Які ж основні риси цього закону? Вже преамбула Закону свідчить про те, що він орієнтований на сучасні досягнення світової юридичної та наукової практики, і завдяки цьому відповідає сучасним вимогам.

Слід звернути увагу також на спільну для багатьох статей Закону особливість, а саме відсутність правових норм прямої дії. А це означає, що на розвиток даного Закону слід розробити і припняти пакет ще приблизно з двох-трьох десятків законів та підзаконних актів, які б визначали безпосередні обсяги застосування тих чи інших положень Закону. Без цього ефективність дії Закону істотно знижується, оскільки в багатьох випадках його вимоги є нічим іншим, як простими деклараціями.

"Чорнобильське" законодавство- особлива група екологічного права України. Складють закони та постанови, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Можна згадати у цьому зв'язку, наприклад. постанову Верховної Ради УРСР від 1 серпня 1990 р. “Про невідкладні заходи щодо захисту громадян Україна від наслідків Чорнобильської катастрофи”, у якій республіка оголошувалася зоною екологічного лиха. Цілий пакет документів був прийнятий також на третій сесії Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання 27-28 лютого 1991 р, зокрема “Концепція проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Цю Концепцію забезпечують такі закони, як “Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи“, “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Тимчасове Положення про Національну комісію радіаційного захисту населення України”та інші акти. Слід зазначити досить прогресивний характер українського законодавства в цій галузі, порівняно з аналогічними законами Білорусі і, особливо, Російської Федерації.

Чорнобильські закони є, в основному, законами прямої дії. Це видно, наприклад, із зонування радіоактивних територій, для чого використовують досить чіткі критерії.

Доведений до чітких регламентаційних та виконавчих норм і Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно з цим Законом, потерпілими вважаються:

1) учасники ліквідації наслідків катастрофи і 2) потерпілі від неї.

Загалом, значні недоліки існують і в самій системі правового регулювання охорона навколишнього природ ного середовища. Причини цього такі:

існує великий масив підзаконних актів, покликаних регулювати природокористування, і він нарощується. Це зумовлює чималі труднощі в інформаційному обміні та узгодженні нормативів;

застосування законів залежить від актів відомчої природи; це може відтягнути чи загальмувати реалізацію законодавчих вимог;

має місце "законотворення" на відомчому рівні, що тягне за собою безконтрольність та волюнтаризм в екологічному правовому полі.

До цього слід додати фактичне закріплення в Законі про охорону природи права впливати на екологічне нормотворення не лише відомств, але й місцевих рад, їх виконавчих органів та структур. Так само множинним та аморфним є механізм розгляду відповідальності за екологічними проступками та злочинами як за, видами відповідальності, так і за інстанцією їх розгляду. Все це, безумовно, негативно впливає на реальний стан правового регулювання ставлення людини до навколишнього природного середовища, стану суспільства і природи України в цілому.

Тенденції та перспективи розвиткуекологічного законодавства.

Досить значними є і резерви розвитку його відповідності передовим світовим здобуткам. Останні особливо виразно репрезентовані в узагальненнях Програми 00Н з навколишнього середовища (ЮНЕП), Міжнародної комісії з навколишнього середовища та розвитку (Комісії Брундтланд) та Декларації Ріо з навколишнього середовища та розвитку (Декларації Ріо).

ЮНЕП нині зробила рішучий крок у напрямку теоретичного і практичного втілення вимог концепції стійкого розвитку як найоптимальнішої моделі для глобального розвитку та розвитку окремих країн-регіонів. У зв'язку з цим на себе вона покладає такі функції:

забезпечення (в межах 00Н) керівництва і надання допомоги у справі

відновлення, охорони та поліпшення екологічної бази розвитку;

спостереження, оцінка та регулярне оприлюднення показників щодо зміни

стану довкілля та природних ресурсів;

підтримка пріорітетних науково-технічних досліджень з найважливіших

проблем охорони довкілля та природніх ресурсів;

опрацювання критеріїв та показників якості природного середовища, а також

базових принципів довготривалого використання та регулювання природних

ресурсів;

підтримка природоохоронних планів і програм, здійснюваних та фінансованих

безпосередньо зацікавленими державами;

стимулювання укладання міжнародних угод, а також підтримка і заохочення

опрацювання міжнародно правових норм, конвенцій та спільних угод про