Сутність екологічного права, Детальна інформація

охорону навколишнього середовища та раціонального використання

природних ресурсів;

надання допомоги іншим міжнародним інституціям з екологічної експертизи

їхніх програм та підготовці кадрів;

Якщо порівняти існуючий в Україні Закон про охорону природи і засади діяльності ЮНЕП, то можна помітити, що деякі з принципів останньої не відображені в законі. Так, у ньому відсутні регулятиви щодо відтворення екосистем, довготривалого використанян довкілля, пітримки пріоритетних наукових напрямків та технологій, показники якості довкілля та багато іншого. Саме в цьому напрямку, очевидно, і слід вдосконалювати чинне екологічне законодавство.

Доповідь Брундтланд — це доповідь Всесвітньої комісії з пипмть навколишнього середовища та розвитку “Наше спілне майбутнє”, прийнята 42-ю сесією Генеральної Асамблеї 00Н у сердні 1987 р.; названа так за іменем голови Комісії, тодішнього, прем'єр-міністра Норвегії Гро Харле Брунлтланд. На основі цієї доповіді був підготовлений під егідою ЮНЕП меморандум під назвою: “Екологічна перспектива на період до 2000 р. і далі”. Обидва ці документи мали парадигмальний вплив на стиль мислення доби, особливо політичних діячів, й істотно вплинули на напрямок та характер природоохоронних рішень у світі в цілому, та його окремих регіонах зокрема на формування сучасної екологічної культури. У своїй сукупності вони окреслили не лише засади стратегії стійкого розвитку суспільства і природи, а й правові принципи охорони навколишнього середовища і забезпечення розвитку, влаштування буття на засадах культури та еволюції, своєрідної культурно-еволюційної реальності.

Висновок.

Екологічна культура приходить до людини різними шляхами. Для одних — це традиційне, шанобливе ставлення до природи, засвоєне з молоком матері, для інших — наслідок пізнання, саморозвитку, вдосконалення. Ще хтось залучається до неї через пережиті негаразди, особисті трагедії тощо, або під впливом завзяття та запалу сподвижників природоохоронної справи, які. образно кажучи, нерідко здатні лягти під колеса потяга з брудними радіоактивними речовинами, аби лише зупинити цей вантаж. У багатьох випадках дотримуватися вимог екологічної культури примушує закон, суворий до руйнівників та забруднювачів природи, тобто людина приходить до них через заборону, табу, кару. Очевидно, що потрібні різні шляхи екологізації людської діяльності. Загальним же набутком має стати мудре та гуманне природокористування кожного із землян.

Нині екологічна культура, крім світоглядних і технологічних зрушень, стає ще й могутнім чинником усталення процвітаючих суспільств. Це характерно для Японії або ж Швеції, котрі зуміли інтегрувати традиційні екокультурні цінності в постіндустріальне суспільство, або ж Сингапуру, Німеччини чи США, де екологічна культура формувалася під суворим "оком" закону. Скрізь у таких випадках спостерігаються оздоровлення суспільства, поліпшення його моральних та естетичних чеснот, подовження тривалості життя та інші позитивні зрушення. Це — ще один аргумент стосовно того, потрібна чи непотрібна екологічна культура.

Зрештою, нинішня екологічна ситуація ставить класичне гамлетівське запитання "бути чи не бути" не лише перед кожним із сущих, а й перед людиною як родовою істотою — настільки вже реальною та загрозливою постає проблема омніциду, самознищення людства. У цьому зв'язку перехід до діяльності екокультурно наснаженої та спрямованої має стати імперативом поведінки кожного і всіх загалом.

Список використаної літератури.

Білявський Г.О.,Фурдуй Р.С.

Основи екологічних знань:Підручник.-К.: Либідь,1997.-288с.

Крисаченко В.С.

Екологічна культура: теорія і практика: Навчальний посібник.-К.: Заповіт, 1996.-352с.

PAGE 1

PAGE 2