Штрихові коди, Детальна інформація

1986 рік 1200 мільйонів доларів;

1987 рік 1500 мільйонів доларів;

1988 рік 1800 мільйонів доларів;

1990 рік 3600 мільйонів доларів;

1992 рік 7600 мільйонів доларів;

очікується в 1995 році 16000 мільйонів доларів.

Вказані темпи зростання обсягів виробництва технології “АИ” на фоні набагато менших темпів приросту виробництва продукції в європейських країнах показують її особливу значущість і необхідність в жорсткій конкурентній боротьбі підприємств в умовах ринкової економіки.

Аналіз досвіду західних країн по впровадженню технологій штрихового кодування показав необхідність і перспективність їх використання практично у всіх сферах людської діяльності, але найбільшй ефект був отриманий при їх застосуванні в промисловості, гуртовій і роздрібній торгівлі і деяких інших областях людської діяльності.

Якщо врахувати, що в СНД нараховується більше ніж 200 тис. підприємств, що виробляють товари промислового призначення і товари народного споживання, більше ніж тисячу гуртових баз і більше ніж 3 тис. гуртових магазинів, 14 тис. складів, а загальна номенклатура продукції перевищує 10 млн. найменувань, то неважко уявити, наскільки ефективне застосування штрихового кодування товарів.

Штрихове кодування було винайдене молодим інженером Давидом Коллінзом. Після закінчення в 50 - х роках інженерного факультету Массачусетського технологічного інституту він поступив працювати на Пенсильванську залізницю, де йому довелося зіткнутися з копіткої, мало радісною роботою - сортуванням вагонів. Їх треба було перерахувати, оперативно з’ясувати номери, звіритися по документації, визначити, куди кожний повинен слідувати... Ця процедура - досить тривала і немає гарантії безпомилковості її виконання. Тоді прийшла ідея освітлювати номери вагонів прожекторами і зчитувати їх з допомогою фотоелементів. Щоб спростити розпізнавання, інженер - винахідник запропонував записувати номери не тільки звичайними цифрами, але і спеціальним кодом, що складається з червоних і синіх смуг, на стінці вагона в прямокутнику довжиною до півметра.

Випробування підтвердили: скануючий пристрій здатний правильно зчитувати коди навіть при швидкості руху вагона біля 100 км/год. Але Коллінз не заспокоївся на цьому. Досягнутий успіх лише підштовхнув його до подальшого вдосконалення системи. У 1968 році він перейшов від прожекторів, що вимагали неабиякої витрати енергії, до жорстко сфокусованого лазерного променю. Розміри скануючої установки різко зменшилися.

Меншою стала і сама кодова маркіровка.

Це, в свою чергу, наштовхнуло Коллінза на думку, що вигаданий штриховий код можна використати не тільки на залізниці. Він пригадав, як 14 - літнім хлопчиком підробляв по вихідних на складі одного супермаркету. Скільки часу йшло на пошук потрібного товару! Тут саме і отримав нове застосування штриховий код у вигляді коду товару.

Хоч питання винаходу штрихового коду залишається спірним так як відповідно до західної літератури по штриховому кодуванню першу роботу по застосуванню штрихових кодів в супермаркеті опублікував студент Гарвардського університету Wallace Flint, в 1949 році Joe Woodland і Berny Silver отримали американський патент № 2612994 на технічний пристрій для зчитування штрихового коду на касовому терміналі.

Сьогодні вдається зчитувати код за допомогою світлової плями діаметром всього в чверть міліметра. Штриховий код дозволяє зчитувати в ПЕОМ інформацію про номер товару практично вмить і абсолютно точно (не більше ніж одна помилка на 10 млн. зчитувань).

Таким чином, в 60 - ті роки штрихове кодування стало вперше застосовуватися в США для ідентифікації залізничних вагонів, а в 1973 році з’явився “Універсальний товарний код “ (UPC Universal Product Code) для використання в промисловості і торгівлі.

У Західній Європі для ідентифікації споживчих товарів з 1977 року стала застосовуватися аналогічна система під назвою “Європейський артикул” (EAN European Article Numbering).

Європейська система кодування є різновидом UPC. Код EAN являє собою набір цифр від 0 до 9. Все кодове позначення може виражатися вісьма (EAN - 8) або тринадцятьма (EAN - 13) цифрами. Скорочений символ (EAN - 8) використовується для маркіровки товарів малих розмірів. Американський і західноєвропейський коди сумісні. Єдина різниця між ними полягає в тому, що код UPC містить 12 знаків, а код EAN 13.

Що дають штрихові коди?

Наявність штрихових кодів на упаковках дає можливість організувати ефективний контроль за проходженням товарів в будь - якій з точок, починаючи з пакувальної лінії, закінчуючи складом магазина. Застосування штрихових кодів дозволяє значно поліпшити і оптимізувати багато процесів.

Системи штрихового кодування можуть бути корисні і підприємствам - виробникам і розподіляючим організаціям (гуртовим торговим фірмам і підприємствам), і споживачам. Торгова фірма може використовувати штрихові коди на продукції, що отримується нею для реєстрації, сортування, контролю за зберіганням, пошуку і перевірки виробів перед відвантаженням. Наявність штрихового коду на товарі або його упаковці підіймає престиж фірми, грає роль реклами товару і самого підприємства.

У зарубіжній практиці штрихове кодування інформації широко застосовується в комерційній діяльності, транспортних і складських системах, сфері обліку матеріальних запасів, технологічному процесі і т.д.

На сьогодні в США біля 90% всіх основних товарів, що виробляються мають штрихові коди, в Німеччині біля 80%, у Франції більше за 70%. в Швеції біля 45%.

Промислове виробництво

Застосування ШК для управління виробництвом передусім забезпечує реалізацію процесів оперативного управління в реальному масштабі часу. Це дає можливість керівникам підприємства в кожний момент часу отримувати достовірну інформацію про хід виробництва, про складські запаси комплектуючих виробів і готової продукції.

Знижуються витрати виробництва за рахунок підвищення оперативності прийняття рішень:

поява можливості планування виробництва продукції не “валом”, а тільки “на замовлення” з урахуванням наявності на складі;

зниження складських запасів комплектуючих виробів і матеріалів з одночасним автоматичним замовленням недостаючої їх кількості від постачальників;

підвищення персональної відповідальності виконавців на кожному робочому місці за рахунок їх ідентифікації одночасно з ідентифікацією виробу і операцією, що виконується і т.п.

Крім того, з’являється можливість створити єдину систему управління складським господарством і відділом збуту підприємства, перевівши ці служби на безпаперову технологію.