Штрихові коди, Детальна інформація

Code 93;

Codabar і т.д.

Ці коди відрізняються один від одного набором знаків, що використовуються, алгоритмами самоперевірки, геометричними розмірами і т.п.

Необхідно мати на увазі, що коли вимовляються слова “стандарт на символіку штрихового коду”, то маються на увазі західні стандарти, але аж ніяк не українські. Це пов’язано з тим, що на момент написання цієї брошури Держстандартом України (проте, як і іншими країнами СНД) не розроблені національні стандарти на символіки штрихових кодів. Тому у всіх розробках проектів автоматизації управління із застосуванням штрихових кодів використовуються або стандарт EAN (для товарних кодів), або стандарти AIM (для всіх промислових кодів).

У Глосарії AIM поняттю символіка дається наступне визначення:

“будь - яка з стандартних систем представлення даних у вигляді темних штрихів і світлих пропусків між ними, кожна з яких має свої власні правила побудови символів з прийнятого набору. Символіка визначає набір складаючих її символів, коди початку і кінця, довжину штрихового коду і т.д.”

Інформація в штриху - кодовому символі визначається шириною штрихів і пропусків, а точніше кажучи, їх співвідношенням. При цьому висота штриха не містить ніякої інформації і вибирається тільки з міркувань легкості прочитання. Оскільки промінь прочитуючого пристрою повинен перетнути всі штрихи коду, висота повинна бути достатньою, щоб було зручне це зробити. Лінійні поперечні розміри штрихів і пропусків кратні цілій кількості лінійних елементів, званих “модулем” (X - dimension). Значення модуля для конкретного штрихового коду є величиною постійною, хоча в одній і тій же символіці можуть застосовуватися різні по розміру модулі. Наприклад, в символіці EAN - 13 модуль може мінятися від 0.264 мм до 0.66 мм. Стандартизована символіка є наслідком компромісу, виробленого для різних областей промислового застосування.

Будь - який штриховий код має деякий стандартний набір так званих зон.

Початкова і кінцева вільні зони, або “мертві поля”, вільні від друкарських знаків або від штриховий інформації і звичайно мають білий колір. Вільні зони служать для передачі повідомлення на декодер - пристрій, що служить для дешифровки символа штрихового коду в комп’ютерний формат про те, що сканер приступив до сприйняття штриха - кодового символу.

Пусковий знак, який передує першому інформаційному знаку, являє собою спеціальну комбінацію з штрихів і пропусків, яка служить для позначення початку символа. Декодуючий пристрій повинен спочатку зробити розпізнавання цього знаку, перш ніж почне обробляти потік послідовних даних, що поступають зі сканера. Внаслідок застосування подібної технології збільшується надійність зчитання, оскільки в цьому випадку стає неможливим зчитання якого - небудь випадково схожого ряду знаків, складеного з відбиваючих і невідбиваючих поверхонь.

Знак зупинки ( “стоп - знак”) являє собою поєднання штрихів і пропусків, що сигналізують про закінчення символа. Розпізнавання цього знаку необхідне для того, щоб декодер послав сигнал про закінчення прочитання символа. Таким чином користувач отримує звістку, що інформація, заключена в старт - стоп знаках, прочитана повністю, про що свідчить умовний “оптимістичний” знак. При цьому також збільшується точність передачі інформації, оскільки користувач робиться упевненим в тому, що неповна інформація йому не посилалася. Якщо в символі використовується також знак контрольної суми, знак зупинки несе на декодер також повідомлення, що за останнім інформаційним знаком повинно слідувати обчислення контрольної суми. В більшості випадків послідовність штрихів і проміжків, що використовуються для кодування старт - і стоп знаків, не містить ніякої симетрії в двійковій послідовності. Така несиметрія дозволяє здійснювати велику гнучкість в застосуванні цих знаків, так як декодер виявляється спроможний розрізнити напрям руху прочитання уперед або назад. Якщо символ прочитується в зворотному напрямі, декодер може розташувати інформаційні знаки в правильній послідовності, перш ніж буде здійснене можливе обчислення контрольної суми або зроблена подальша обробка інформації. З цього слідує, що застосування знаків пуску і зупинки надає можливість двонаправленого прочитання символу.

У більшості типів символік необхідно або бажано використати знак контрольної суми. Величина цього знаку визначається обчисленням інформаційних знаків символа. Відповідний процес обчислення здійснюється при декодуванні символа і отриманий результат порівнюється з величиною, що міститься в символі. Інформація, записана в символі, поступає на подальшу обробку, якщо отримано відповідність обох величин. Такий порядок у величезній мірі знижує імовірність подальшої передачі неправильної інформації. Якщо знак контрольної суми використовується, то він завжди стоїть на місці останнього знаку перед знаком зупинки.

Всі лінійні штрихові коди поділяються на два великих класи:

Дискретні коди (discrete code) - у яких будь - який символ починається і закінчується штрихом. Проміжок між символами (intercharacter gap) не є елементом символіки і його ширина не має ніякого значення при прочитанні і розшифровці коду. Це дозволяє не застосовувати високих вимог до допусків на пропуск між символами під час друку коду;

Коди (continuous code) - всі елементи (штрихи і пропуски), розташовані послідовно, несуть в собі двійкову інформацію. Наступний символ починається негайно після кінця попереднього без якого - небудь неконтрольованого пропуску по ширині між ними.

Ким присвоюється код?

Загальноєвропейська асоціація EAN в 1987 році закріпила за колишнім Союзом десять трьохзначних кодів (префіксів) з 460 до 469. Через чотири роки 14 колишніх радянських організацій вирішили об’єднати свої зусилля на цьому терені і створили Зовнішньоекономічну асоціацію з проблем автоматичної ідентифікації, що отримала звучне ім’я “ЮНІСКАН”. СП Інтер - штрихкод було засновано в 1990 р., тобто на рік раніше створення “ЮНІСКАН”, і є одним з засновників “ЮНІСКАН” З їх допомогою створені спільні підприємства: “ДатаСкан” з італо - австрійською фірмою DATALOGIK, як, і “ДатаСіс”. Останнє розташоване в Ризі.

Організації “ЮНІСКАН” дане право присвоювати підприємствам реєстраційні номери в системі EAN і вести відповідний банк даних. Сюди увійшла і Україна.

Частину коду, яка характеризує країну - виробника (перші 3 цифри), присвоює Міжнародна асоціація по кодуванню виробів.

Частину коду, що характеризує підприємство (наступні 5 цифр), присвоює відповідна національна асоціація (зокрема, Зовнішньоекономічна асоціація ЮНІСКАН, м. Москва).

Частину коду, що характеризує товар, присвоює сам виробник. Таким чином, Штриховий код EAN присвоюється товару самим виробником відразу після рішення про його випуск, оскільки перші 8 цифр майбутнього коду йому вже відомі до цього. Відповідальність за правильне і однозначне кодування своєї продукції несе виробник.

При використанні штрихових кодів необхідно своєчасно інформувати торгового партнера (магазин, торгову фірму) про номер товару, що виробляється або про зміни в ньому. Відповідальність за це повністю лежить на виробникові товару. Попереднє повідомлення про номер товару повинне бути направлене в письмовій формі. Торговий партнер повинен отримати його принаймні за 3 тижні до постачання самого товару. У попередньому повідомленні повинні міститися дані про товар, достатні для його точного описання в банку даних магазина.

У 1991 році автоматичні склади з роботами - комірниками, які працюють на основі використання штрихових кодів, почав проводити завод в Армавіре З липня 1991 року Штриховий код з’явився на обкладинці журналу “Юний технік” 9¦¦770131¦¦141002¦¦.

На території України Одеський комбінат харчових концентратів випускає розчинну каву з штриховим кодом 4¦1600351¦¦000115¦¦, а Одеський завод коньячних виробів коньяк “Ясна” з штриховим кодом 4¦¦600307¦¦000015¦¦.

Технічні засоби

Нанесення штрихових кодів в місцях виготовлення практично не збільшує, ні вартості товару (або його упаковки), ні часу на його виробництво і відвантаження. Проведення подібної роботи в торгових підприємствах вимагає великих трудових витрат. Тому за кордоном настирливо підтримується принцип відповідальності виробника товарів за наявність на товарі штрихового коду, і в умовах існуючої там конкуренції цей принцип в основному дотримується.

Зчитання коду проводиться різними оптичними системами, задача яких базується на вимірюванні інтенсивності відбитого світла від чорних і білих смуг коду.

Для прочитання штрихового коду використовується сама різноманітна по складності і технічним можливостям апаратура в ручному (переносному) і стаціонарному виконанні.

За принципом роботи ручні скануючі пристрої діляться на контактні і дистанційні. Робочий елемент контактного пристрою являє собою світлове перо, що пересувається безпосередньо по поверхні штрихового коду. Цей спосіб вважається більш дешевим. Хоч техніка досить складна, оператора можна навчити за декілька хвилин.

У дистанційних пристроях використовується лазерний або інший оптичний промінь, і код зчитується з відстані до одного метра, а також і через прозору упаковку.