Інвестиційна активність в Україні, Детальна інформація

Курсова робота на тему:

ІНВЕСТИЦІЙНА АКТИВНІСТЬ

В УКРАЇНІ

1.Рух інвестицій.

а) обсяг і оцінка достатньості;

б) структура інвестицій, абсолютні та відносні показники до ВВП;

в) ефективність інвестицій;

Залучення внутрішніх джерел до інвестування в економіку України.

Шляхи покращення інвестиційної активності.

Висновок.



ВСТУП: ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ

Спільною проблемою для країн з перехідною економікою, до яких належить і Україна, на різних етапах розвитку є те, що інвестиційна діяльність у роки реформ значною мірою визначається нестачею власних коштів підприємств, зниженням частки довгострокових кредитів, високими процентними ставками по кредитах, які залучаються і скороченням обсягів цекнтралізованих капітальних вкладень.

У результаті тривалої соціально-економічної кризи інноваційно інвестиційний комплекс України постраждав найбільше. Щоб покращити становище в економіці необхідна наявність інвестиційного інтересу та, звичайно, коштів, що забезпечили б перехід господарства України із занепаду до стабілного і розвиненого існування.

На сьогоднішній день український інвестиційний клімат оцінюється як паганий, як результат обсяг інвестицій не досягає необхідного. Фактичні показники порівняння інвестування по країнах Східної Європи демонструють нам це. За показником обсягу іноземних інвестицій на душу населення - близько 28 дол. - Україна на початок 1997р. посідала останнє місце серед східно- європейських країн. Наприклад в Угорщині цей показник складав 1500 дол., в Чехії- 400 дол., в Естонії- 320 дол.

Серед причин непривабливості України називають: повільні темпи реформування як економіки так і законодавчої бази, важкі умови входження іноземних інвесторів в економіку, а також не раціональний розподіл внутрішніх інвестицій- приватних і державних.

За твердженнеям спеціалістів, часто причинами сриятливого інвестиційного клімату є надмірна заполітизованість економіки. “Режим підтримки галузей господарства розповсюджується в залежності від політичних пріоритетів вищих посадових осіб ... А також конфлікт інтересів законодавчої і виконавчої влади зараз виступає гальмом розвитку реформ в Україні.”

Також несприятливий клімат частково можна пояснити нездатністю держави забезпечити фінансування тих галузей, які не можуть бути проінвестовані із приватних (внутрішніх чи зовнішніх) джерел. Причина того чому приватні інвестори не можуть вкладати кошти в певні галузі все та ж державна політика. На даному етапі необхідно щоб урядом були сформовані стратегії інвестування таким чином, щоб не було підміни потенційного приватного інвестування бюджетними коштами, оскільки це знижує загальний рівень інвестування в економіку й відволікає державні кошти від життево важливих завдань, які не в змозі виконувати приватний секторю. Хоч як би це не звучало, але в першу чергу державі слід інвестувати ті галузі які залишаються непривабливими для приватних чи іноземних інвесторів.

Що ж до залучення іноземних інвестицій то, як твердять спеціалісти процес залучення іноземних інвестицій у нашу країну супроводжується також цілим рядом негативних тенденцій. Зокрема виділяють вісім таких пунктів:

по-перше, обсяги надходжень іноземних капіталовкладень протягом останніх років не зіставні з дійсними потребами в них;

по-друге, малий середній розмір інвестування в конкретні проекти унеможливлює кардинальне поліпшення загальної ситуації (За даними Міністерства економіки України, у 1997р. розмір іноземних інвестицій складав у середньому близько 240 тис. дол. на один проект );

по-третє, по ряду регіонів України спостерігається зменшення обсягів іноземних інвестицій;

по-четверте, вкрай незначний обсяг іноземних інвестицій спрямовується у вітчизняну виробничу сферу, і зокрема, промисловість. (Так за 1997р. він становив 49,8% від загального обсягу надходжень, тоді як за 1996р. цей показник дорівнював 50,6%. Це спричинює як загальна економічна ситуацій, так і не виважені дії із формування законодавства.);

по-п’яте, спостерігається значна концентрація іноземних капітальних вкладень по окремих регіонах країни. (До 2/3 інвестицій сконцентровано в підприємствах м. Києва (29,9%), Київської обл. (9,8%), Дніпропетровської обл. (7.7%), Черкаської обл. (6,5%), Крима (6,5%), Одеської обл. (6,1%).);

по-шосте, недосконалою залишається і форма залучення інвестицій в Україну;

по-сьоме, проблему становить і участь іноземних інвесторів у приватизації в Україні. (За даними Держкомстату у 1996р. із проданих 460 пакетів акцій лише 1% був придбаний західними інвесторами.);

по-восьме, значну частину іноземних інвесторів у національну економіку становлять фірми банкрути, аутсайдери.

Таким чином, ми бачимо, що стан української економіки потребує інвестувань, та проте ряд несприятливих чинників заважає притоку зовнішніх інвестицій і знижує рівень внутрішнього інвестування.

РУХ ІНВЕСТИЦІЙ

ОБСЯГ І ОЦІНКА ДОСТАТНЬОСТІ