Інвестиційна активність в Україні, Детальна інформація

Придбання за виключенням вибуття цінностей

3,32

25,14

67,85

123

130

51

Інвестиції в нагромадження 177,95 1420,03 1855,19 1590 1702 501









Інвестиції в запаси (% до капіталу) 12 11,8 3,4 1,95 1,84 0,5

Валові інвестиції 538,12 4253,09 14546,73 18481 18604 18537

Валові інвестиції (%до ВВП) 36,3 35,3 26,7 22,95 20,14 18,5



Таким чином, як видно із наведеної таблиці, усі складові розбиті на “валове нагромадження основного капіталу” і “інвестиції в запаси” які фактично і визначають структуру інвестицій в Україні. Крім того слід зазначити, що саме в такій формі їх обраховують у ВВП. Неважко помітити, що саме валове нагромадження капіталу як структурна частина усіх інвестицій має визначальну роль у впливі на зростання чи спадання ВВП.

Якщо ж розглянути показники валових інвестицій співвідносно до ВВП, то динаміка виглядає таким чином: авловий внутрішній продукт за 1994р. склав 12038 млн. грв., валові інвестиції 4253 млн. грв.; за 1995р. показники відповідно 54516 млн. грв., 14547 млн. грв.; за 1996р.: 81519 млн. грв. і 18481 млн. грв.; за 1997р.: 92484 млн. грв. і 18604 млн. грв.; за 1998р.: 100200 млн. грв. і 18540 млн.грв. Підрахунок показує, що частка валових інвестицій у ВВП по роках складає: 1994р. - 35,3%, 1995р. - 26,7%, 1996р. - 22,8%, 1997р. - 20,1%, 1998р. - 18,5%. Як бачимо - відносні показники говорять, що все ж таки частка валових інвестицій у ВВП щорічно падає. Основною причиною зменшення валового нагромадження капіталу, а отже й валових інвестицій вважають теперішнє скорочення інвестиційних потреб великих підприємств через недовикористання вже існуючих виробничих потужностей. Тому вважається, що зростання ВВП можливе навіть у випадку зменшення частки валового нагромадження основного капіталу. Проте зрозуміло, що без подальшого зростання інвестицій приватного сектора економічного зростання в Україні важко очікувати.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ

Яка ж ефективність інвестицій в Україні? На сьогодні можна багато говорити про потенціал економіки України і про незліченні прибутки, які можуть бути отримані інвесторами, але слід дивитись на реалії: до сих пір потреби в інвестиціях як таких є технологічними, і ці потреби досі не перетворилися на потреби економічні. Ще й досі капіталовкладення, що надходять в користування підприємств як правило йдуть на оновлення технопарку чи просто на реконструкцію обладнання. Як відомо такого типу витрати є безповоротні, тому якщо говорити про ефективність інвестувань як про ступінь поворотності вкладених коштів, то очевидно, що ефективність буде оцінюватись як дуже низька або взагалі не буде йти мова ні про яку ефективність.

Також слід звернути увагу і на активність західних інвесторів, їх зацікавленість у вкладенні коштів в Україну, як видно дуже низька. Чому так? Навіть ті ж інвестори, які, здавалося б, активно діють на українському ринку, кажуть, що прибутками з тих інвестицій, які вкладено, вони не задоволені. Серед найбільш незадоволених АвтоЗАЗ- DAEWOO, UTEL, електротехнічний концерн ABB. Усі вони висловлюють незадоволення в першу чергу дуже заплутаною правовою базою, з якою щоразу доводиться мати якісь конфлікти, а також вони не задоволені тією окупністю капіталу, яка існує. За українських умов віддачу можна чекати через 7- 8 років, в той час як в інших країнах цей термін складає 2- 3 роки (висловлювання представника АВВ); АвтоЗАЗ - DAEWOO взагалі припинив випуск продукції з січня 1999р.

Майже всі іноземні організації зійшлися думкою в тому, що тим фірмам, які вже перебувають на українському ринку легше, оскільки вони майже пристосувалися до українських умов за роки їх просування на ринку. Вони приділяють значну увагу тому як існувати в тому середовищі, що маємо в Україні. Фактично, це існування не можна назвати спокійним навіть після того як вони утвердились на ринку. Постійні зміни законодовства і порядку діяльності фірм з іноземним капіталом не дають розвиватись у повну силу. Новачки ж взагалі “розгублюються” при таких різких змінах ринкової політики, починають робити те чого не слід в українських умовах, як наслідок вони не витримують і, втративши капітал, припиняють діяльність. Наочним прикладом може слугувати DAEWOO, якому не допомогло навіть те, що він мав до просування на ринок значні кошти. Незгоди з державними установами привели його до призупинення діяльності. Звичайно є фірми які задоволені своєю діяльністю в Україні, але знову ж таки це фірми, які почали свою діяльність давно і їх розвиток на початкових стадіях був також обмежений.

Отже, про хоч якусь ефективність інвестиційних проектів можна буде говорити лише тоді, коли в Україні виправиться легітимна та адміністративна бази в першу чергу, і коли дійсно пройде етап інвестування на технологічні потреби. Потужні стабільні західні компанії зараз не мають бажання вкладати свої гроші в досить інвестиційно ризикову Україну. В основній своїй масі інвестори це об’єкти малого і середнього бізнесу. Серйозні вкладення 50 млн. дол. і вище сьогодні є дуже рідкісними в Україні. (В той час як на Заході така квота вкладається навіть в ризикові підприємства.)

ЗАЛУЧЕННЯ ВНУТРІШНІХ ДЖЕРЕЛ

ДО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНСЬКУ ЕКОНОМІКУ

"

n

p