Оплата праці на підприємствах різних форм власності, Детальна інформація

Відмінність акордної системи полягає в тім, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюється не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується передовсім для усування наслідків аварій, за термінових ремонтів, будівельних робіт тощо. Треба врахувати необхідність суворого контролю якості, додержання правил безпеки праці за застосування цієї системи оплати.

Слід зазначити, що крім погодинної та відрядної форм оплати праці, існує система посадових окладів. Вона застосовується для керівників, спеціалістів та службовців.

6. Посадовий оклад – це абсолютний розмір заробітної плати, що встановлюється відповідно до посади і може коливатися в межах мінімальних та максимальних значень.

7. Не пряма відрядна – використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників.

Заробіток посібника (Зпідс.) можна обчислити із залежності

Зпідс. = Nфі * Pн ві , грн.,

де Nфі – фактично виготовлена кількість продукції і-тим робітником за зміну, шт./зміну;

Рнві – непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні і-го робітника , грн./шт;

n – кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, чол.

, грн,

де Сзм – змінна тарифна ставка підсобника, грн/зміну;

Nпл.і – плановий випуск продукції і-им робітником, шт/зміну.

Заробіток допоміжного робітника (Знв. доп ) обчислюється за формулою:

Знв. доп = Тф * Сг * Квн , грн,

де Тф – фактично відпрацьований допоміжним робітником час, год/міс;

Сг – годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн/год;

Квн – середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

8. Колективна система оплати праці (бригадна).

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток усієї бригади (Збр) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

1) Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку згаданим методом проводиться в такій послідовності:

а) визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г–Кбр), відпрацьованих бригадою, за формулою:

m

Г–Кбр = \x2211 Тфі * Кі ,

I=1

де Тфі – фактична кількість годин відпрацьована і-тим робітником, год/міс;

Кі – тарифний коефіцієнт по розряду і-го робітника;

m – кількість членів бригади, чол.

б) знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт (З1г-к ):

, грн;