Синонімія і антонімія у поезіях Ігоря Муратова, Детальна інформація

Емоційно-експресивні синоніми нейтральні в ряді і в контексті. У цій групі І. Муратов надає перевагу дієслівним синонімічним парам: "...Чую: – Це місяць тебе посріблив. Чи ти за хвилину ще дужче посивів?" (96), "Жевріє свічка, Ледве жаріє... Пану Ісусе! Матко Маріє!" (123); та іменниковим синонімічним парам: "І ледве чутні пахощі пустельні, Ще й бездиханність тундри, й джунглів дух" (1969, 62), "Боюсь безлюддя вулиць велелюдних, Самотності в життєвому бою" (1980, 146), "Як нам почуть річкову річ, Коли над ними товща криги... А ти вгадай незримі рухи І ті джерела серцем слухай: Що їм кайдани льодові?" (70). Ці синоніми в мовному узусі емоційно нейтральні. Однак поет включає їх у такі тексти, де вони вживаються метафорично і набувають образного й емоціонального смислу. У поезії такі слова набувають емоціональності завдяки тому, що стоять за смислом поруч і підсилюють одне одного. Наприклад: "І, немовби неждані й непрохані, Вже навідались перші закохані" (161). Самі по собі нейтральні синоніми неждані і непрохані, поєднуючи у поетичному тексті свої значення, набувають емоціональності. Смисл одного слова підсилює смисл іншого, бо синоніми стоять поруч: перші закохані були нежданими тому, що вони непрохані.

Аналогічне явище спостерігаємо і в наступних текстах: "Всім злигодням на злість, наперекір, – Я ще тоді любив тебе, повір" (38), "Та коли ж ти, грушо моя дичка, Червоно спахнула, зайнялася" (357), "Колись – не знаю, зараз – я поет, Бо я люблю, бо я збагнув прекрасне, Й воно вже не потьмариться, не згасне..." (361). СР на злість – наперекір, спахнула – зайнялася, не потьмариться – не згасне завдяки контактному вживанню, нагромадженню семантичних значень переходять із нейтральних слів у експресивно забарвлені пари.

Слід відзначити, що засобом експресивності у нейтральних синонімів, які вживає І. Муратов, є використання експресивних епітетів, що супроводжують нейтральні за значенням синоніми і надають їм емоційно-експресивного відтінку значення: "Було все відомо зарані, Й мовчало воно до пори, До вічно печальної грані – Фіналу недовгої гри" (357). Синоніми грань – фінал самі по собі нейтральні, тобто не мають емоційної наснаги, але, прагнучи надати контексту емоціонального забарвлення, поет ставить поруч саме такий епітет, який відповідає мовній ситуації, який найточніше, найвиразніше, найсильніше передає виявлену ознаку – сумний кінець, завершення стосунків з коханою. З арсеналу епітетів поет підбирає найбільш еквівалентний висловлюваній думці епітет печальний, який передає найтонші нюанси при характеристиці сумного явища розтавання двох колись закоханих людей. Так, взаємодія експресивного епітета та емоційно нейтральних синонімів робить текст емоціонально насиченим.

Як відомо, емоційне забарвлення синонімів і їх стильова характеристика тісно пов’язані між собою. Слова з позитивним забарвленням, як відомо, властиві книжним стилям: “Аж не вмістить очам його суцвіття, не осягнуть усіх одтінків віття...” (229); “І не вгаває квач невидимий – розписує, малює” (368). Емоціонально нейтральні слова не вмістить, малює вживаються поряд із позитивно забарвленими не осягнуть, розписує. І навпаки, синоніми, що вживаються переважно в розмовному стилі, – слова з негативним забарвленням: “А він з’явивсь не з підземелля... дурний базіка, пустомеля, убивця вашої снаги” (199). Слова з яскравим негативним забарвленням часто пропонують вилучити з СР [Клюева, 1956, 7], проте це питання, як цілком слушно зазначають дослідники, вимагає ще докладного вивчення з використанням широкого матеріалу. Можливо, воно і не здобуде однозначної відповіді для всіх випадків.

Емоціонально-експресивні синоніми як позитивні, негативні, так і нейтральні, вдало використані І. Муратовим, стилістично виразні й досконалі, зрозумілі читачеві, органічно вмонтовуються в текст, збагачують експресивну палітру письменника і створюють неповторний лексичний фон його віршів.

2.1.4. Вживання різностильових синонімів

Вживаючи властиві художньому стилеві української мови синоніми, І. Муратов не оминає і різностильових елементів, бо, як стверджує Л.А.Булаховський, “у розпорядженні тих, хто говорить і пише певною мовою, синоніми являють собою стилістичні паралелі або варіанти” [Булаховський, 1955, 36]. Тому нерідко поет звертається навіть до розмовних, просторічних слів. Такі слова у тексті, як правило, стоять поруч із книжними і єдина відмінність між ними полягає в різній стильовій характеристиці.

Отож виділяємо у поетичній мові І. Муратова також тип синонімів, пов’язаний із стильовою диференціацією лексики, з місцем слова у стилістичній системі.

На думку Д.М. Шмельова, цей клас синонімів "відрізняється в основному "стилістичним забарвленням", сферою застосування" [Шмелев, 1977, 197]. Майже таке тлумачення стилістичних синонімів знаходимо у М.Ф. Палевської [Палевская, 1964, 42].

Як зазначають українські мовознавці, "для стилістичних синонімів основним є протиставлення не за відмінностями в понятті, а за вживанням слова переважно в тому чи іншому функціональному стилі" [Лисиченко, 1977, 74]. За СЛТ стилістичні синоніми – “це тотожні за значенням слова, але різні за експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживання, приналежністю до функціональних стилів мови” [СЛТ 1985, 250].

На думку дослідників, до стилістичних належать:

синоніми, що вживаються переважно в різних функціональних стилях мови;

синоніми, що відносяться до одного й того ж функціонального стилю, але мають різні емоціональні та експресивні відтінки.

Так, І.Б. Голуб вважає, що “внутрішньостильова синоніміка, особливо розвинена в розмовній мові, значно багатша та яскравіша, ніж міжстильова” [Голуб, 1986, 47]. Як відомо, синоніми цього типу неоднорідні. Усередині цієї групи існує свій розподіл за диференціальними семами, або гіпосемами. Так, М.Д.Кузнець у статті “Стилістичні функції синонімів” дає таку їх класифікацію: за смисловими відтінками, за стильовим забарвленням (високі або знижені), за емоційною напругою, за милозвучністю (евфемістичністю) і немилозвучністю (дисевфемістичністю), синоніми іншомовні, ідіоматичні синоніми, архаїчні, поетичні, діалектні, фігуральні вирази [Кузнец, 1940].

Ця класифікація, як видно з переліку рубрик, робиться за різними ознаками, тому окремі частини її неоднорідні і не співмірні.

У Ф.К. Гужви знаходимо більш струнку диференціацію стилістичних синонімів:

слова з різним стилістичним забарвленням – загальновживані та книжні, розмовні, просторічні та лайливі;

слова, що відносяться до різних історичних періодів існування мови, – застарілі і нові;

слова, що вживаються в різних сферах, – загальнонародні та діалектні, професіональні, жаргонні;

слова, різні за походженням, – суто російські та іншомовні;

слова з прямим значенням та евфемізми;

фразеологізми та слова [Гужва, 1978, 113-114]

У нашій роботі ми спираємося на дослідження С.Г. Бережана, який найповніше визначає ієрархію диференціальних сем, що становлять систему протиставлення значень синонімів. До першого рівня він відносить розрізнення за стилістичними ознаками, часову маркованість, емоціональне забарвлення, образність змісту [Бережан, 1973, 139]. Кожна з цих ознак у свою чергу поділяється на пару інших опозитивних рис: стилістичне – на розмовність і книжність, часове – на архаїчність і неологічність, емоційне забарвлення – на позитивність і негативність, образність – на метафоричність і метонімічність. Декотрі з ознак другого рівня піддаються й дальшій деталізації. Так, розмовність поділяється на фамільярність, регіональність, арготичність; книжність – на офіційність, науковість, патетичність; позитивність – на пестливість і піднесеність; негативність – на зневажливість, іронічність, лайливість [Бережан, 1973, 140]. Декотрі семи ми бачили в розглянутих нами прикладах при аналізі емоційно-експресивних синонімів. Зокрема був зроблений аналіз позитивно і негативно забарвлених синонімічних слів.

Для дослідження стильових синонімів, що вживає І. Муратов, скористаємося, як уже зазначалось, класифікацією С.Г. Бережана. За цією класифікацією синоніми в поезіях І. Муратова поділяються на такі семантичні групи:

1) Книжні: а) наукові: "Над Кузнечною – захід – вулкан, полум’яр" (378), "І от війнуло чимсь первозданним В юнацькі душі нам, городянам, І усміхнулось сільським намистом Щось рідне в очі нам, урбаністам..." (308-309), "Поважаю завзятих колекціонерів: Нумізматів ... філателістів ... Я люблю збирачів цигаркових" (292); б) офіційні: "Згадаймо непарадно соратників колишніх..., Вони у списках славних, в реєстрах невідомих" (289); в) патетичні: "Коли вогонь, то хай вогонь – не вогник, А якщо повінь – не болотна сирість, А той Славута, що реве і стогне..." (118), "Ну хай не голосом пророка – Хай кличем ратника в бою Дай оспівать мені високу, Жорстоку молодість твою" (112), "Я короля оспівував так гучно, Що став багатієм із жебрака..., Я короля звеличував так часто, Що до душі припала підла гра" (181);

2) Розмовні: а) зневажливі: "Не ремствував на час, не скарживсь на добу, Узятого на горб не накидав нікому" (1980, 168), "І зник у зоряність захмарну, Де фіміам і божий рай. І віщий день запав за тучу, І вечір виринув із тьми" (126); б) згрубілі: "Не виснажений і не замордований Бруківкою безбарвного життя Мій добрий смуток..." (111), "Мене навчили задротовані Пекельні їхні табори, Брати і сестри замордовані..." (41), "Тортури, війни-м’ясорубки, Концтабори і душогубки..., Коли в ім’я отця і сина Сини зрікалися батьків" (127), "Невірне світло каганця В віконці коливалась мляво, І раптом ніч відлюдна ця Здригнулась: лемент... гук – облава!" (54), "Десь близько вагони Буферами мов плещуть йому, Наче б’ють у залізні долоні" (335), "Ні, Несміяно, ти – юрба; Ти юрмище, бездарне зроду, Що кирпу гне і дотепер" (260); в) жаргонні: "В його очах стара ненависть, Але й нове щось є в них ... Страх? І ми збагнули: амба, крах..." (62); г) лайливі: "І націляв слова юнацькі влучні В опудала кошлатих літ старих; У чортовиння й мороки болота..." (1980, 161), "А він з’явивсь не з підземелля, А з нерозбудної нудьги – Дурний базіка, пустомеля, Убивця вашої снаги" (199), "Дивився я на зморшкувате тіло Скелястого диявола... – Ти хочеш знати, що я за один? – Спитав потворний бескид... З вулканового дна пекельний гість, – По-західному звусь я Мефістофель, А по-кавказьки – Дев моє звання. Ну, словом, – дідько... Отож вельможний сатана Накреслив план перебудови..." (90-91); д) побутові: "Я врятую усіх наречених... Од відьомського звабного чару, Що підказує зраду й ганьбу, І спокус безчабанну отару Пожену в далечінь голубу..." (335), "Глевкого шмат, та кусень сала, Та ще криничної ковток. Хмаринна крига не скресала – Уже молився до зірок" (124), "На долоні підкину я дерця, Ще скуштую якесь, погризу" (366), "Чи жде весни гілля зимове? А може, зовсім і не жде, А білу нитку снів пряде... Сновійне прядиво веде" (232-233); е) пестливі: "І в космічних світах, у тім зорянім вічнім спокої, Теж частинка твоя – крихта владної мислі людської!" (80).

3) Серед колористичних синонімів у поезіях І. Муратова особливо привертають увагу: а) іронічні: "– А чому ти саме нас на це покликав Віче? Таке збіговисько – сам чорт йому не рад: Модерних мертвих душ рясний конгломерат" (273); б) саркастичні: "Здоровий глузд – ясна пересторога... Та заздрощам кордони ці нестерпні, Й тому, не розбираючи путі, Усе нікчемне пнеться у безсмертні, Все блудогрішне лізе у святі" (150).

Як бачимо, синоніми стилістично нерівноцінні. Одні сприймаються як книжні, інші – як розмовні; одні надають мовленню урочистості, інші звучать іронічно. Як писав В.В.Виноградов: “Уся різноманітність значень, функцій і смислових нюансів слова зосереджується та об’єднується в його стилістичній характеристиці” [Виноградов, 1972, 32].

Наведемо деякі приклади використовування в поезії синонімів наукового та офіційно-ділового стилю, в яких відбувається явище семантичного узгодження слів за стилем. Так, відтінок розмовності можуть набувати деякі літературні слова, якщо вони стоять у парі з книжними іншомовними або термінологічними словами: "Поважаю завзятих колекціонерів: Нумізматів ... філателістів ... Я люблю збирачів цигаркових" (292). Синонім колекціонер термінологічного характеру, тяжіє до наукового стилю, і за СУМ це "той, хто збирає колекції" [СУМ, 1973, ІV, 218]. Слово збирач літературне, але, як загальновживане воно сприймається у дещо нижчому стильовому відношенні, ніж колекціонер, бо означає "той, хто збирає які-небудь матеріали і т.ін." [СУМ, 1972, ІІІ, 437]. Поза текстом слово збирач може і не бути синонімічним до слова колекціонер, тому що збирачем можна назвати і людину, яка збирає зерно і т.ін. Та у поета поряд із словом збирач вживається прикметник цигарковий, що дає нам право вважати вищеназвані слова синонімами.

Відмінність у стильовій характеристиці може супроводжуватися й різними смисловими відтінками. Це видно на прикладі слів легенда-вигадка: З легенди чую гнів і крик його ... – Будь проклят той, хто винен У вигадці, що він усім простив! (179). Термінологічне легенда за СУМ значить "народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою" [СУМ, 1973, ІV, 460]. Отож слово легенда має значення чогось постійного, того, що справді визнане, а слово вигадка розмовного характеру, у ньому підкреслюється відтінок вимислу, чогось придуманого. СУМ подає слово вигадка, як "те, що створене в уяві, чого немає" [СУМ, 1970, І, 370]. Отже, синоніми легенда-вигадка не тільки різностильові, а й відрізняються смисловими характеристиками.