Синонімія і антонімія у поезіях Ігоря Муратова, Детальна інформація

j

|

\x20AC

’

e

ue

l

\x20AC

„

 

\x00B2

E

O

X, гімн – ода (79), присвята – ода (79). На основі семантичного протиставлення іменникових синонімів у І.Муратова може бути побудована навіть ціла поезія, як це ми бачимо у ліричній мініатюрі “Підлещується легіт до осички”, де протиставлення леготу і урагану з притаманними їм ознаками створюють напружену драматичну колізію: "Підлещується легіт до осички. Прилащується ніби мимохіть.., Аж поки в ньому лють не зареве, І, ставши ураганом, цю осику Він геть із грунту вирве, розірве" (375). Як бачимо, досить чітко зазначена функція проявляється в протиставленні синонімів легіт – ураган, яке підкреслюється дієсловами підлещується – прилащується в сполученні з словом легіт, вирве – розірве при синонімічному слові ураган, а також формами “осички” і “осики”. Такі синоніми можуть пов’язуватися з різними словами, але при цьому не тільки не втрачати смислових зв’язків між собою в тексті, а навпаки, зв’язувати в єдине ціле за значенням весь текст.

Аналогічне явище можна простежити у вірші “Мати й сонце”: "В небі перше встало сонце, На землі ж найперша – мати. Сонце небо відкриває, Відчиняє мати вікна – Сонце йде понад землею, По землі проходить мати..., Сонце гріє нас безмовно, І без слів кохає мати..." (149-150). Перед нами розгортається поетична картина, побудована на протиставленні двох образів – матері і сонця, земного і небесного. Три пари синонімічних слів пронизують увесь текст: відкриває (сонце) – відчиняє (мати), йде (сонце) – проходить (мати), безмовно (гріє сонце) – без слів (кохає мати). Усередині кожної синонімічної пари відбувається протиставлення, однак, протиставляючи синоніми, митець уживає їх для оформлення структури цілого поетичного тексту: синонімічне протиставлення ряду слів підводить до синонімічного зближення слів сонце і мати. Такі ускладнені прийоми характерні для стилю І.Муратова.

Отже, можна констатувати, що І.Муратов семантичним протиставленням синонімів підкреслює експресивно-стилістичні відмінності слів-синонімів, показує своє ставлення до змальованого, а також формує стилістику тексту.

Аналіз стилістичних функцій синонімів переконливо свідчить, що:

1) найбільш характерними для стилю І.Муратова є функції уточнення, заміщення та семантичного протиставлення;

2) найуживанішою серед них є функція уточнення, оскільки саме ця функція зумовлена потребою виразити найтонші семантичні, експресивні і стилістичні відтінки значення синонімічних слів.

Для реалізації функції диференціації поет використовує такі прийоми, як складання значень слів (благаю – заклинаю, жадання – мрії), протиставлення за додатковими семами (звучи – лунай, несподівано – зненацька), зіставлення слів з відтінком причини (шулерська – підступна, колискова – ніжна), поєднання лексичного повтору і лексичних синонімів (погину – погину – помру), вживання кількох СР в одному фрагменті (смутно – тривожно, вічність – безвість, гаснуть – зникають);

3) синоніми, що виконують функцію заміщення, не тільки дають можливість уникнути повтору в невеликому тексті (путь – шлях, посовітаюся – спитаю ради), а й допомагають схарактеризувати поняття з різних сторін (пахощі – запах, край – рубіж);

4) функцію синонімічного протиставлення поет використовує переважно для активного формування семантико-стилістичного контексту. Протиставлення реалізується в основному дієслівними синонімами з різним стилістичним забарвленням (пищить – цвірінькає – співає).

Характерним для поетичного стилю І.Муратова є протиставлення дієслівних синонімів як присудків при різних підметах (бринить світ – лунає всесвіт), при синонімічних підметах (вщухне буря – перевіє вітер), як однорідних присудків при одному підметі (я пішов – поліз).

На основі синонімічного протиставлення у поета може бути побудована ціла поезія ("Підлещується легіт до осички", "Мати й сонце").

2.3. Роль синонімів в організації тексту в поезіях І.Муратова

При характеристиці стилістичної ролі синонімів у художньому тексті мало визначити їх функцію, а необхідно ще й виявити способи введення синонімів у текст.

У стилістиці звичайно визначають такі способи використовування синонімів: контактне розміщення, дистантне, рамочне, градація.

Як відомо, під контактним розуміють розташування слів у безпосередній близькості одно від одного; дистантне розташування мовних одиниць означає що вони стоять на певній відстані; рамочна конструкція передбачає, що синонімічні слова починають текст або фрагмент і закінчують його, а під градацією мають на увазі таке розташування слів, при якому кожне наступне містить у собі підсилення (чи послаблення) смислового або емоційно-експресивного значення.

У поетичних творах І.Муратова зустрічаємо всі зазначені способи стилістичного використовування синонімів. До того ж у поета знаходимо й інші прийоми введення синонімів у текст: потрійне і більше використання синонімічних структур, здвоєння синонімів.

Дистантне розташування синонімів. Найбільш широко представлене в поезіях митця дистантне розміщення синонімів, при якому синоніми стоять на відстані один від одного, але при цьому не втрачають смислових зв’язків між собою в тексті і виступають засобами його організації: "Чи ви дивились коли-небудь На дальній обрій крізь траву ... визираю Крізь хащі свіжого зела: Ось візерунки небокраю..." (1972, I, 139). Здавалось би проста річ – лежить людина у траві і дивиться на горизонт... Саме це й сказано в першому рядку. Але ж вона не просто дивиться, а визирає і не через щоденну траву, а через хащі свіжого зела і бачить не просто горизонт, а широкий обрій, небокрай. І, здавалось би, така буденна картина спалахує яскравмим барвами небуденності і поетичності.