Синонімія і антонімія у поезіях Ігоря Муратова, Детальна інформація

Синоніми є одним із важливих засобів експресії в поезії І. Муратова, тому зустрічаємо в його поезії не тільки ряди із трьох синонімічних слів, а й такі, що включають чотири й більше синонімів, у тому числі й контекстуальні: "Катуйте мене, убивайте, І пам’ять про мене топчіть, І сад мій до пня вирубайте, Та тільки про совість мовчіть!" (1980, 190), "В усьому, що несе добро, А не хорали й не догмати Є сенс, є корінь, є ядро, Є мисль – душі сувора мати" (1980, 150), "Помру і воскресну, згнию – відроджуся стократно, Щоб світ задротований, чорний, тюремний, загратний заднів після ночі..." (113), "Непорушне вістря тополеве Протинає небо полудневе. Чом же так суворо, а не втішно? Буряно, бентежно, а не ніжно? Не дрімотно в тиші, а турботно?" (131), "Якби ж нам – і волі, й миру, Щоб буряно, й законно, Щоб і грізно, і безкровно – Полюбовно, молитовно?" (71), "Так і буде, повір, І на мить не знекрилиться, Не стьмяніє, не зблякне, не згасне повік, Поки неміч глуха... Не припинить цим радощам трепетний лік" (1980, 172).

У кожному прикладі спостерігаємо, як автор доточує смисловий ряд словами, близькими за значенням до синонімів, бо поет, охоплений задумом твору, почуттями і знайденим ритмом, не може зупинитися на малому, його почуття і думка сягають далі, і це виливається в ряд близькозначних або синонімічних слів. Він ніби висловив думку, але не повністю, не вилив чуття, а потім вхопив іще одну її грань і виражає це новим словом. Такі чотирислівні СР надають висловлюванню вагомішого змісту, бо відбувається складання смислів слів.

Як бачимо, СР, де наявні три і більше синонімів, роблять текст більш емоціонально насиченим, сприяють створенню ритму поезії або, навпаки, самі є одним із засобів ритмізації, як, наприклад, у тексті: “Була я чиста, доброчесна, безгрішна, майже безтілесна” (167). Синоніми чиста, доброчесна, безгрішна, безтілесна задають певний ритм, інтонацію при читанні: кожне наступне слово вимагає піднесення інтонації порівняно з попереднім або додаткового акценту.

Прийом здвоєння синонімів. Слід зауважити, що І. Муратов часто використовує попарні синоніми, що створює певний перегук його творів з фольклором, сформованим на ґрунті усномовної експресії. У поетичній тканині творів І.Муратова знаходимо попарно вжиті:

а) іменникові пари: "І, шляху-дороги не питавши, В темну ніч, за голосом дівочим, Полетів я вітру навперейми" (31), "Із тиші поля – житній шелест-шум, Із тишини пташиного яєчка – голосні Дзвіночки-жайвори і ластівки нестримні" (149), "Чорний кіт та й перебіг нам путь-доріжку, Завернули ми назад баскії коні (1980, 101), "Та не чуть ні голосу, Ні ходи людської. Сам-один у лісі я З думою важкою" (184);

б) дієслівні пари: "Хуртовиною гони Занесло-замело, Партизанські загони Покидають село" (1980, 19), "Як мені хочеться Зрости аж урівень з тією старою вербою, Що все літо шумить-шелестить над тобою" (139).

Такі сполучення синонімічних слів є засобом підненсення емоціонального впливу на слухача. Попарні зв’язки слів-синонімів мають також ритмо-мелодійне і смислове значення. Смислова функція таких сполучень полягає в посиленні значення шляхом повторення: називаючи явища поруч двома синонімічними словами, автор ніби складає смисл, значення двох слів: не просто “занесло” або “замело”, а занесло-замело – дуже-дуже занесло і замело; не просто "шумить" або "шелестить", а шумить-шелестить – дуже-дуже шумить і шелестить.

На таку особливість вживання синонімів у народній поезії вказував Л.А.Булаховський: “Народна поезія виявляє нахил до здвоєння синонімів, ніби намацуючи цим прийомом, з одного боку, точне значення відповідного поняття, а з другого – емоціонально насичуючи його тим, що становлять нарізно взяті синонімічні слова” [Булаховський, 1955, 32-33].

Нам уявляється, що в таких парах не просто намацується точне значення, а відбувається своєрідне складання смислів синонімів, додавання до значення першого слова тієї різниці (відтінку значення), що властива другому. Таке складання випливає з відчуття читачем відмінностей у значеннях синонімічних слів, а, як стверджує Л.А.Лисиченко, “синоніми, що відрізняються мірою виявлення ознаки, властивості чи характером дії, дуже часто вживаються поруч для уточнення, підсилення, нагнітання ознак” [Лисиченко, 1977, 76].

Підтвердження цієї думки знаходимо і у О.М.Гвоздєва, який говорить, що “таке нагнітання синонімів використовується з метою підкреслення, розгорнутого визначення тих чи інших явищ” [Гвоздев, 1965, 48].

Слід наголосити, що складання смислів слів спостерігається переважно в синонімах із дуже слабко вираженими відмінностями, тому цей прийом властивий переважно ідеографічним синонімам.

Проаналізувавши такі способи стилістичного використовування синонімів, як дистантне, контактне, рамочне розміщення слів, висхідну і спадну градацію в поетичних творах І.Муратова, зауважимо, що контактне вживання синонімічних слів дозволяє письменникові підкреслити, уточнити ту чи іншу думку і, відповідно, створити певний настрій. Дистантна синонімія, виступаючи засобом організації тексту, підвищує експресивну силу висловлення. Рамочне вживання завдяки своїй структурі передбачає семантичну концентрацію понять і служить смисловому оформленню цілого поетичного тексту. Градація як висхідна, так і спадна сприяє створенню високої емоційно-експресивної наснаги тексту.

Особливість мови І. Муратова – потрійне і більше використовування синонімів. Таке вживання синонімів потрібне для вираження внутрішньої напруги, емоціональної напруги думок і почуттів, а також для організації вірша.

Як видно з аналізу, І. Муратов не байдужий до прийому здвоєння синонімів, що приводить до складання смислів слів, нагнітання, бо це створює враження градації і відповідає його емоційній натурі.

Використовування І. Муратовим усіх цих стилістичних способів свідчить про те, що митець не тільки прагне до конкретного, виразного, насиченого життєвими фарбами й деталями відображення дійсності, а й уміє це виразити яскравими мовними засобами, зокрема синонімами.

Таким чином, можна зробити висновок, що:

1) у поетичних творах І.Муратова зустрічаються різні способи використовування синонімів: дистантне, контактне, рамочне, градація а також здвоєння синонімів, потрійне і більше вживання синонімічних структур;

2) найбільш широко в поезії І.Муратова представлена дистантна синонімія. Розташовані на відстані синоніми виступають переважно в ролі предикативних одиниць (контури існують – обриси торжествують, парує лан – клубочаться яри);

3) рамочне розміщення синонімів характеризується взаємодією двох і більше СР, що виконують різні семантичні функції (буяти – цвісти і давити – м’яти);

4) контактні синоніми виступають переважно як однорідні члени речення, що з’єднуються сполучником або безсполучниково (намело, накучугурило; боління і тривоги), рідше зустрічаються інші способи контактного зв’язку (зачинила, замкнувши);

5) "нанизування" синонімів, градація (висхідна і спадна) у поета спричиняє ампліфікацію (вибори – вимоли – виболій);

6) поетичному стилеві І.Муратова властиве також уживання трьох і більше синонімічних слів, у тому числі й контекстуальних, для вираження і зняття внутрішнього напруження (гримить – стогне – б’ється, гудуть – шумлять – шепчуть), для організації тексту (сенс – корінь – ядро – мисль).

Характерним для поезії І.Муратова є використання в одному фрагменті двох рядів синонімічних трійок;

7) поет вдається також до попарного вживання слів синонімів, яке властиве народній поезії, при цьому він застосовує прийом складання смислів синонімічних слів (занесло-замело, шумить-шелестить).

Висновки

Проведений аналіз доводить, що поетичному мовленню І.Муратова властива висока концентрація синонімічних лексичних засобів. Поет використовує всі типи синонімів: ідеографічні, стильові й емоційно-експресивні. Найчисельнішими у поезії І.Муратова є синоніми ідеографічного типу, у межах якого існує своя диференціація.

Серед ідеографічних синонімів за продуктивністю переважають ті, в значенні яких виділяється певна сторона, ознака чи риса названого словом явища, що в значенні інших членів СР відсутня. Добір таких синонімів письменник проводить з почуттям художнього смаку, орієнтуючись на їх смислову відмінність.

Досить широко представлений тип емоційно-експресивних синонімів, до якого входять позитивно та негативно забарвлені синоніми, нейтральні в СР і в контексті. Стилістично виразні й досконалі, синоніми цього типу не тільки збагачують експресивну палітру поета, а й виражають експресію його натури.

Аналіз стильових синонімів показав, що у І.Муратова найбільш вживані з художньою метою такі семантичні групи синонімічних слів, як книжні, розмовні та колористичні.

Названі три основні типи синонімів за значенням тісно між собою пов’язані. Дуже часто зустрічаються в мові поезій Муратова синоніми, які протиставляються одночасно і за предметно-понятійним ядром, і за емоційним забарвленням або стильовою характеристикою. Нерідко в одній синонімічній парі протиставляються всі три компоненти смислової структури лексико-семантичного варіанта слова.