Конституційний Суд України, Детальна інформація

верховенство права означає, що у своїй повсякденній діяльності Конституційний Суд України керується виключно принципами, які містяться у Конституції та Законі України “Про Конституційний Суд України”, а приймаючи рішення по конкретних справах, бере до уваги обставини, які обумовлені правовими приписами.

положення, які містяться у будь-яких інших джерелах (документах, прийнятих політичними партіями та іншими об'єднаннями громадян, виступах політичних і державних діячів тощо) не мають для Конституційного Суду обов'язкового значення, а тому аніяк не можуть впливати на організацію його роботи та зміст прийнятих ним рішень;

незалежність діяльності Конституційного Суду України – означає абсолютну недопустимість впливу у будь якій формі на його діяльність і зміст прийнятих рішень з боку державних чи недержавних структур або їх посадових осіб, включаючи Верховну Раду та Президента України;

колегіальність – означає, що аніяке рішення Конституційного Суду України на може бути прийнято одноособово його Головою чи кимось із суддів Конституційного Суду. Конституційний Суд України є колегіальним органом, в якому група осіб (суддів Конституційного Суду) спільно обговорюють і вирішують питання що віднесені до його компетенції. Колегіальність дозволяє рахувати значення і думки усіх суддів Конституційного Суду в обговоренні та вирішенні питань що розглядаються, і тим самим сприяє глибокому та різнобічному їх розгляду, виробленню оптимального рішення;

рівноправність суддів – означає відсутність якихось переваг у будь-кого з суддів Конституційного Суду України, включаючи Голову Конституційного Суду України, під час розгляду конкретних справ. На практиці це означає, що при прийнятті рішення кожен із суддів має один голос;

принцип гласності – вимагає забезпечення широкого інформування у засобах масової інформації про роботу Конституційного Суду України та зміст його рішень;

повний і всебічний розгляд справ та обгрунтованість прийнятих рішень – вимагає від Конституційного Суду України необхідності враховувати об'єктивні обставини справи та думки всіх зацікавлених сторін, глибоко їх аналізувати та відповідно мотивувати кожне з положень прийнятого по справі рішення.

2.2 Конституційний Суд України в системі судової влади України.

Конституція України (ст. 55) закріплює, що захист прав і свобод людини та громадянина здійснюється судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових, службових та інших осіб. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, судова гілка влади є одним з найефективніших засобів захисту прав людини і громадянина від правопорушень, її завдання — відновлення порушених прав і свобод. За років радянської влади судовий механізм захисту прав людини був декларативним і недієвим, а сам суд не був гілкою влади і залежав від партійних структур. Нині держава спрямовує всі зусилля для того, щоб цей вид захисту прав людини став найдієвішою формою захисту, як це реалізується в країнах зі сталою демократією. Створено конституційно-правові передумови для здійснення неупередженого правосуддя. Так, має місце матеріальна, фінансова, кадрова незалежність суду, що сприяє здійсненню правосуддя на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує всі питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд складається звісімнадцяти суддів. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду. Суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Призначаються судді Конституційного Суду терміном на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

До повноважень Конституційного Суду відносяться прийняття рішень та дача висновків у справах щодо:

— конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, в тому числі що стосуються прав людини і громадянина;

— відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на 'їх обов'язковість, в тому числі щодо прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

— додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України;

— офіційного тлумачення Конституції та законів України, в тому числі питання забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

Повноваження Конституційного Суду мають певні межі. До його компетенції не належать питання щодо законності актів органів державної виконавчої влади (крім актів Кабінету Міністрів України), органів влади Автономної Республіки Крим (крім Верховної Ради Автономної Республіки Крим) та органів місцевого самоврядування, деякі інші питання, що віднесені законодавством до компетенції судів загальної юрисдикції.

Забезпечення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина багато в чому залежить від правильної організації роботи Конституційного Суду. Конституція України, закони та акти

Конституційного Суду встановлюють порядок організації і функціонування його внутрішньої діяльності. Ці документи вміщують правові норми, що визначають порядок: а) утворення і діяльності посадових осіб і органів; б) провадження у справах; в) фінансування Конституційного Суду і Секретаріату Конституційного Суду (далі — Секретаріату); в) діловодства; г) внутрішнього розпорядку.

Серед посадових осіб Конституційного Суду, що обираються (призначаються), можна виділити: а) голову Конституційного Суду; б) його заступників; в) голів постійних комісій; г) секретарів колегій; д) керівника Секретаріату. Голова Конституційного Суду (далі — Голова) обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду (спецзасіданні) зі складу його суддів шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк не пізніше двомісячного строку з дня, коли посада Голови стала вакантною.

Голова має повноваження, що передбачені Законом та доповнюються Регламентом. Він очолює Конституційний Суд та організовує його діяльність. До його повноважень, передбачених законом, належать:

— організація роботи колегій суддів Конституційного Суду, комісій та Секретаріату;

— скликання і проведення засідань, пленарних засідань Конституційного Суду;

— розпорядження бюджетними коштами на утримання і забезпечення діяльності Конституційного Суду відповідно до кошторису, ним же затвердженого;

— здійснення інших повноважень, передбачених чинним законодавством і актами Конституційного Суду, що регламентують організацію його внутрішньої роботи.

Разом з тим слід зазначити, що Регламент Конституційного Суду передбачає додаткові повноваження Голови.

Голова має двох заступників (далі — заступники Голови). Вони виконують за дорученням Голови окремі його повноваження. У разі відсутності Голови або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов'язки виконує заступник, який є старшим за віком, а за відсутності обох заступників обов'язки Голови виконує найстарший за віком суддя Конституційного Суду.

Заступники Голови обираються за пропозицією Голови на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів у такому порядку:

— на спецзасіданні з числа суддів Конституційного Суду не пізніше двомісячного строку з дня, коли посада стала вакантною;

— повноважним є спецзасідання, якщо на ньому присутні не менш як дванадцять суддів Конституційного Суду;