Особлтвості прийняття на роботу державних службовців України, Детальна інформація

При розгляді суб’єктів, які можуть притягатись до відповідальності за вчинення корупційних діянь, Верховний Суд України називає осіб “уповноважених на виконання функцій держави”. Згідно із Законом України “Про боротьбу з корупцією” ними виступають:

державні службовці (працівники з офіційно встановленим статусом);

депутати усіх рівнів;

сільські, селищні, міські голови та голови районних та обласних рад;

військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу);

особи, які згідно з чинним законодавством притягаються до відповідальності за адміністративне правопорушення на підставі положень дисциплінарних статутів;

судді;

прокурори;

слідчі;

особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ;

співробітники Служби безпеки;

посадові особи податкової адміністрації та податкової міліції, митної служби;

працівники апарату суду, прокуратури та інших зазначених органів, уповноважених на виконання функцій держави1. Тим самим і об’єктивно розширюється коло осіб з ознаками поняття державного службовця.

Однак у нормативному порядку посадами державних службовців визнають ті з них, що вказані окремими актами Кабінету Міністрів України та статтею 25 Закону України “Про державну службу”(положення якої не повною мірою співвідносяться із загальною частиною Закону, що містить визначення поняття державної служби). Тому, оскільки стосовно службовців воєнізованих органів держави не прийнято рішень Кабінету Міністрів України та прямо не зазначено у статті 9 і статті 25 “Закону про державну службу” про віднесення посад, які вони займають до посад державних службовців, то такими вони офіційно не визнаються.

Розмовляючи про невідповідність положень і законодавчих актів між собою, а також положень підзаконних нормативних актів нормам закону, про те, що формальна ознака статусу державного службовця – визначення у нормативному акті, перестає бути єдиною підставою встановлення цього статусу для відповідних категорій працівників.

Для усунення суперечностей у сфері функціонування державної служби та однакового розуміння її поняття, а через це – належне забезпечення правового становища, зайнятих на державній службі працівників, я пропоную:

Прийняти єдиний нормативний акт з переліком посад державних службовців. Пропоную його назвати “Державний реєстр посад державних службовців”.

Статтю 15 Закону України від 16 грудня 1993 року “Про державну службу” доповнити словами:

“Особа, яка вступає на державну службу повинна повідомити державний орган до якого вона вступає, про свою матеріальну заборгованість, якщо така є. Якщо особа, що вступає на державну службу має заборгованість не менше 40 мінімальних розмірів заробітної платні, то ця особа не має права бути державним службовцем”.

Тобто це обов’язкова підстава для відмови у прийнятті на державну службу.СПИСОК

ВИКОРИСТАНИХ ПЕРШОДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ

І

Документальні та оповідальні джерела

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. – Київ: Україна. – 1996. – 54 с.

Міжнародний пакт “Про громадські і політичні права” від 16 грудня 1966 р.

Конвенція МОП “Про дискримінацію” 1958 р.

Закон України від 5 листопада 1991 р. “Про прокуратуру”. – Київ: ЗЗУ. – 2000. – №4. – Серія 3. – ст. 45

Закон України від 25 березня 1992 р. № 229 – ХІІ “Про Службу безпеки України”. – Київ: ЗЗУ. – 2000. – №6. – ст. 68

Закон України від 25 березня 1992 р. № 229 – ХІІ “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”. – Київ: ЗЗУ. – 2000. – №6. – Серія 3. – ст. 69