Захворювання вен нижніх кінцівок, Детальна інформація

   Посттромбофлебітичний синдром нижнього сегмента перебігає відносно сприятливо. Стадія компенсації триває доволі довго: впродовж 3-5 років після перенесеного гострого тромбозу. Поява стійкого збільшення гомілки в об’ємі або значного розширення поверхневих вен, що супроводжується відповідними суб’єктивними розладами, свідчить про стадію декомпенсації. Трофічні розлади характеризуються локальними, незначними проявами в надкісточковій ділянці гомілки без тенденції до поширення.

   При посттромбофлебітичному синдромі середнього (здухвинно-стегнового) сегмента стадія компенсації дуже коротка, в багатьох хворих навіть відсутня. Стадія декомпенсації кровообігу наступає через декілька місяців або відразу після затихання явищ гострого ілеофеморального венозного тромбозу. Впродовж наступних 2-3 років розвиваються трофічні розлади, які мають дифузний характер і в більшості хворих ускладнюються трофічними виразками.

   При посттромбофлебітичному синдромі верхнього (нижня порожниста вена) сегмента відразу виникають ознаки декомпенсації венозного відтоку, на фоні якої дуже швидко розвиваються важкі розлади кровообігу дистальних відділів обох нижніх кінцівок.

   Лабораторні та інструментальні методи діагностики.

   1. Флебографія (табл. 2).

Флебографічні форми посттромбофлебітичної хвороби.

Оклюзійна Реканалізована Змішана



   (непрохідність раніше тромбованих глибоких вен)

   (відновлення прохідності глибоких вен у вигляді каналів різної ширини, руйнування клапанів)

   (поєднання оклюзії одних і реканалізації інших від ділів венозних стовбурів)



   2. Лімфографія.

   3. Радіоіндикація.

   4. Ультразвукова флуометрія.

   5. Оклюзійна плетизмографія.

   Диференційний діагноз.

   Ряд захворювань, при яких спостерігають варикозне розширення вен або набряк кінцівки, подібні до клінічних проявів посттромбофлебітичного синдрому. До них відносяться: варикозну хворобу поверхневих вен, уроджені захворювання судин нижніх кінцівок та лімфостаз.

   Особливе значення в диференційному діагнозі варикозної хвороби і посттромбофлебітичного синдрому мають анамнестичні дані. Наявність у хворого в анамнезі симптомів гострого тромбозу магістральних вен із подальшою появою розширення поверхневих вен свідчить на користь посттромбофлебітичного синдрому. При варикозній хворобі спочатку розвивається розширення поверхневих вен і лише потім виникає набряк кінцівки.

   Результати функціональних проб (при посттромбофлебітичному синдромі є ознаки непрохідності глибоких вен) і дані, отримані при застосуванні спеціальних методів дослідження (флебографія), дозволяють встановити точний діагноз.

   Різницю між умовами відтоку венозної крові при варикозній хворобі і посттромбофлебітичному синдромі наведено в таблиці 3.

Таблиця 3. Умови відтоку крові при первинному варикозному розширенні вен і посттромбофлебітичному синдромі

Первинне варикозне розширення вен Посттромбофлебітичний синдром



   Відтік по глибоких венах не порушений

   Гіпертензія в глибоких венах відсутня

   Клапани у великій підшкірній вені зруйновані

   М’язово-фасціальний футляр не змінений

   Кровообіг по великій підшкірній вені сповільнений

   Переважає відтік із великої підшкірної вени в глибокі вени гомілки