Захворювання вен нижніх кінцівок, Детальна інформація

   Основними етапами операції є:

   1. Тромбектомія пряма HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_64.html" \t "_top" (рис.64) , HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_65.html" \t "_top" (рис.65) , HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_66.html" \t "_top" (рис.66) , HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_67.html" \t "_top" (рис.67) або непряма HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_68.html" \t "_top" (рис.68) , HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_69.html" \t "_top" (рис.69) , HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_70.html" \t "_top" (рис.70) , HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_71.html" \t "_top" (рис.71) , HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_72.html" \t "_top" (рис.72) .

   2. Тромбектомія в поєднанні з перев’язкою вен.

   3. Тромбектомія в поєднанні із фасціотомією, коли розвивається венозна гангрена.

   4. Тромбектомія з попереднім встановленням кавафільтра HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_73.html" \t "_top" (рис.73) , HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_74.html" \t "_top" (рис.74) .

   1. Ампутація, екзартикулязія при наявності венозної гангрени.

   У післяопераційний період проводять антикоагулянтну, дезагрегатну, антибактеріальну терапію. Рекомендують довготривале застосування фраксипарину та антикоагулянтів непрямої дії.

Посттромбофлебітична хвороба (Посттромбофлебітичний синдром)

   Посттромбофлебітична хвороба - це хронічна венозна патологія, пов’язана з перенесеним гострим тромбозом глибоких вен, із подальшими патоморфологічними і патофізіологічними процесами у венозній системі, які об’єднуються в окрему нозологічну форму з типовими зовнішніми проявами і характерними порушеннями регіонарної та центральної гемодинаміки.

   Посттромбофлебітична хвороба (посттромбофлебітичний синдром) виявляють у 5-7 % працездатного населення розвинутих країн. Кількість хворих на посттромбофлебітичну хворобу становить 28 % від хворих з різними видами венозної патології.

   Етіологія і патогенез.    Посттромбофлебітична хвороба є результатом тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок і таза. Аналіз флебографічних даних, патоморфологічних і функціональних досліджень свідчить про те, що посттромбофлебітична хвороба у своєму розвитку проходить стадії оклюзії і реканалізації.

   Виділяють повну реканалізацію тромбу, часткову реканалізацію тромбу та оклюзію глибоких вен.

   При повній реканалізації тромбу спостерігають відновлення просвіту вени, склероз її стінки, повне руйнування клапанів, атрофію м’язового шару.

   При частковій реканалізації тромбу просвіт вени відновлюється не повністю, а внаслідок розростання сполучної тканини в просвіті вени утворюються канали різної величини і форми. Спостерігають руйнування клапанного апарату глибоких і комунікаційних вен.

   Оклюзія глибоких вен морфологічно характеризується повною облітерацією просвіту вен і паравазальним склерозом.

   Особливістю патогенезу посттромбофлебітичного синдрому є наявність регіонарної гіпертензії, яка зумовлена патологією глибоких магістральних вен. Венозна гіпертензія збільшує навантаження на комунікантні й підшкірні вени, лімфатичні колектори, сприяє розвитку вторинних морфологічних і гемодинамічних змін у поверхневих і комунікантних венах, у системі мікроциркуляції і лімфовідтоку.

   Ці зміни спочатку, підтримують компенсацію регіонарної гемодинаміки, а потім стають причиною її декомпенсації.

    Класифікація (А.А. Шалімов, І.І. Сухарєв).

   Після тромбофлебітичний синдром

   За формою виділяють склеротичний, варикозний, набряково-больовий, виразкову;

   За стадіями розвитку – І, ІІ, ІІІ ст.

   За локалізацією - нижню порожнисту вену, здухвинні вени, стегнові вени, підколінну вену, гомілкові вени. Ураженими можуть бути: ізольовані, комбіновані, поширені.

   За характером ураження вен – оклюзію, часткову реканалізацію, повну реканалізацію.

   За ступенем венозної недостатності – компенсацію, субкомпенсацію, декомпенсацію.

    Клінічна симптоматика

   Хворих турбують важкість, розпирання і біль в ураженій кінцівці з локалізацією переважно в ділянці дистальних відділів гомілки, набряки, пігментація шкіри, екзема, трофічні виразки, свербіння шкіри, варикозне розширення поверхневих вен.

   При огляді в більшості хворих із посттромбофлебітичним синдромом кінцівка збільшена в розмірах за рахунок набряку і лімфостазу. Виявляють різного вираження варикозне розширення поверхневих вен. Варикоз поширюється на поверхневі вени гомілки, стегна, лобка, зовнішніх статевих органів. Проявом трофічних змін можуть бути пігментація, індурація шкіри аж до екзематизації і появи трофічних виразок HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_75.html" \t "_top" (рис.75) , HYPERLINK "http://ihorchik.narod.ru/mal4.2/42_76.html" \t "_top" (рис.76) .

   Пігментація може бути у вигляді плям або дифузною. Пігментована шкіра атрофічна, без волосяного покриву. Трофічні виразки, як правило, глибокі й обширні, іноді циркулярні.

   При пальпації ураженої кінцівки виявляють болючість по ходу глибоких венозних стовбурів. Ділянки індуративно зміненої шкіри (склероз, індуративний целюліт) і підшкірної клітковини не рухомі відносно до прилеглих тканин, щільні, болючі при пальпації. Варикозно розширені вени напружені, особливо в ділянці неспроможних перфорант, помірно болючі, погано спадаються.

   Завжди є доцільним посегментарне і порівняльне із здоровою кінцівкою вимірювання об’єму ураженої кінцівки. Ступінь збільшення кінцівки в об’ємі залежить від важкості гемодинамічних порушень, а розповсюдженість набряку вказує на локалізацію посттромбофлебітичних змін у магістральних венах.