Захворювання вен нижніх кінцівок, Детальна інформація

   Суть: перев’язку безпосередньо над апоневрозом роблять таким чином, щоб після підсічення лігатури кукса перфорантної вени занурилась всередину. Після цього дефект в апоневрозі слід зашити

     1.3. Підапоневротична перев’язка перфорантів за Лінтоном (1938).

   Показання: виражені трофічні зміни шкіри і жирової підшкірної клітковини.

   Мета: запобігти патологічному рефлюкса крові з глибоких вен у поверхневі через неспроможні клапани перфорантних вен гомілки. Доступ: на всьому протязі гомілки (медіальна поверхня) нижня його третина зміщується назад і проходить на 1 см допереду від ахілового сухожилка.

   Суть: відшаровують шкірно-апоневротичний клапоть від прилеглих м’язів, видаляють перфорантні вени і перев’язують їх операцію закінчують зашиванням апоневрозу вузловими шовковими швами



     2.1. Операція Маделунга (1884).

   Повне видалення великої підшкірної вени з її притоками через великий розріз – від пахової складки до медіальної кісточки.

   Цю операцію у своєму первісному варіанті на сьогоднішній день не застосовують, оскільки вона дуже травматична і залишає грубі обширні рубці. Сучасний варіант операції Маделунга полягає у висіченні варикозно розширених вен гомілки із одного великого розрізу, проведеного по ходу великої підшкірної вени від колінного суглоба до медіальної кісточки. Цей доступ дає можливість одночасно перев’язати неспроможні перфорантні вени.

     2.2. Операція Нарата (1906).

   Видалення розширених вен через декілька невеликих (від 3 до 10 см) розрізів.

     2.3. Операція Бебкока (1907).

   Принцип метода полягає в тому, що вену видаляють на значному протязі за допомогою введеного в просвіт вени спеціального екстрактора. Екстрактор - довгий гнучкий стержень або тросик із булавоподібною “головкою” та циліндром на кінці.

   ІІІ. Виключення з кровообігу й облітерація варикознорозширених поверхневих вен (як допоміжний метод, у комплексі з двома попередніми).

   Облітерації поверхневих вен можна досягнути за допомогою таких методів.

     3.1. Лігатурний метод:

      а) операція Ниде-Кохера;

      б) метод Клапа;

      в) метод Клапа-Соколова.

     3.2. Методи розсічення варикозно розширених вен.

      а) операція Ріндфлейша;

      б) метод Іванова;

      в) метод Хрустальова;

      г) Операція Броді-Клапа.

   Методи розсічення варикозно розширених вен, як і лігатурні методи, в даний час не застосовують.

     3.3. “Біопластичний” метод Топровера.

   Грунтується на принципі використання коагуляційної дії кетгуту, який вводять у просвіт вени він викликає асептичний тромбоз із подальшою облітерацією. На сьогоднішній день метод не застосовують.

     3.4. Метод ін'єкційної склерозуючої терапії.

   Грунтується на тому, що ряд речовин при введенні їх у вену викликають деструкцію інтими з подальшим розвитком асептичного некрозу, склерозу, облітерації просвіту. В даний час як самостійний метод лікування варикозної хвороби не застосовують. Склерозуючу терапію можна використовувати як складову частину комбінованого методу лікування.

     3.5. Електрохірургічний метод.