Захворювання вен нижніх кінцівок, Детальна інформація

   Венозний тромбоз – гостре захворювання, в основі якого лежить утворення тромбу в просвіті вени з елементами запалення (тромбофлебіт) і порушенням відтоку венозної крові.

   За даними V. Wagemann (1973), гострий тромбоз глибоких вен, нижніх кінцівок і таза спостерігають у 1,87-3,13 % населення Швеції. У США венозний тромбоз є причиною госпіталізації 300 тис. хворих на рік, причому в 50 тис. хворих наступає летальний кінець від емболії легеневої артерії.

   V. Schlosser (1977) відзначив розвиток гострого тромбозу глибоких вен після хірургічних операцій у 30 % хворих, травматологічних – 47 % і урологічних – у 34 %.

   За даними Б.В. Петровського, гострий тромбоз глибоких магістральних вен таза спостерігають в 45,3 % померлих від гінекологічних операцій.

   Етіологія і патогенез.

   Серед причин венозних тромбозів виділяють: інфекцію, травму, оперативні втручання, пологи, варикозно змінені вени, алергічні захворювання, інтравазальні уроджені й набуті фактори (перегородки, діафрагми, злуки, атрезії), екстравазальні уроджені й набуті фактори (компресія венозної стінки артеріальними стовбурами, аневризмами, пухлинами, медіастиніт).

   Особливими факторами ризику є онкологічні та ендокринні хвороби, похилий і старечий вік, операції на органах малого таза, ортопедотравматологічні операції, інтравазальні агресії (операції, інструментальні дослідження).    Для розвитку венозного тромбозу необхідні три умови (тріада Вірхова): сповільнення кровообігу, пошкодження внутрішньої стінки вени та зміни згортальної системи крові – гіперкоагуляція.

   Більшість авторів вважають, що при будь-якій локалізації тромбозу в системі нижньої порожнистої вени вихідною точкою тромботичного процесу є вени, що дренують м’язи гомілки (глибокі вени гомілки). Існує думка про те, що в багатьох випадках тромбоз починається в тазових венах, а в подальшому процес має низхідний характер. Раціональним є також твердження про можливість біполярного тромбозу, коли процес одночасно починається у венах гомілки і таза. Важливим моментом у розумінні процесу тромбоутворення і механізму тромбемболічних ускладнень є так званий “флотуючий тромб”. Він утворюється при переході тромботичного процесу із вен меншого діаметра у вени більшого діаметра. Такий тромб не обтурує вену, не дає клінічної картини тромбозу венозного стовбура. Довжина його може досягати 15-20 см. Кровообіг по магістральній вені збережений. Проте в даній ситуації є висока ймовірність появи емболії легеневої артерії, що виникає як “грім з ясного неба” в результаті відриву тромбу, чи його фрагмента від стінки вени.

   Класифікація.

   Тромбофлебіт поділяють на тромбофлебіт поверхневих та глибоких вен.

   За локалізацією тромботичного процесу:

   1. Поверхневі вени:

   а) гомілковий сегмент;

   б) гострий висхідний тромбофлебіт до середньої третини стегна та до устя великої підшкірної вени.

   2. Глибокі вени – система нижньої порожнистої вени:

   а) вени, які дренують м’язи гомілки (гострий тромбофлебіт глибоких вен гомілки);

   б) підколінно-стегновий сегмент (гострий тромбофлебіт підколінної і стегнової вен);

   в) ілеофеморальний сегмент (гострий тромбофлебіт здухвинної і стегнової вен, гострий ілеофеморальний тромбоз);

   г) здухвинний сегмент (гострий тромбофлебіт здухвинних вен).

   д) інфраренальний, ренальний і супраренальний сегменти нижньої порожнистої вени;

   е) поєднаний варіант ураження кавоілеофеморального сегмента.

   є) тотальний тромбоз усієї глибокої венозної системи нижньої кінцівки, наслідком якого є венозна гангрена кінцівки.

   За клінічним перебігам:

   1. Гострий.

   2. Підгострий.

   3. Хронічний.

   За стадіями тромботичного процесу:

   1. Запалення (3-10 днів).

   2. Організації тромбу (10 днів – 3-6 місяців).

   3. Реканалюзація (3-6 місяців, розвивається посттромбофлебітична хвороба).