Захворювання вен нижніх кінцівок, Детальна інформація

   Виражений рефлюкс крові у великій підшкірній вені та її гілках

   Клапани в глибоких венах не змінені

   Гіпертензія більш виражена в дис тальних відділах великої підшкірної вени та її притоках

   Переважає розширення прямих комунікантних вен

   Відтік по глибоких венах порушений

   Виражена гіпертензія в глибоких венах

   Клапани у великій підшкірній вені збережені

   М’язово-фасціальний футляр пoслаблений

   Кровообіг по великій підшкірній вені прискорений

   Переважає відтік із глибоких вен гомілки в велику підшкірну вену

   виражений рефлюкс крові в глибоких і комунікантних венах

   Клапани в глибоких венах зруйновані

   Гіпертензія більш виражена в глибоких венах гомілки, комунікантних венах і притоках великої підшкірної вени

   Переважає розширення непрямих комунікантних вен



   Уроджені захворювання судин нижніх кінцівок (відсутність, або гіпоплазія глибоких вен, множинні артеріовенозні шунти (нориці) мають деякі симптоми, подібні до симптомів посттромбофлебітичного синдрому, що може бути причиною діагностичних помилок)

   Уроджена відсутність, або гіпоплазія глибоких вен характеризується збільшенням кінцівки в об’ємі й обширним варикозним розширенням поверхневих вен. Вказані ознаки захворювання з’являються в дитячому віці, що практично ніколи не спостерігається при посттромбофлебітичному синдромі. Окрім цього, варикозне розширення вен часто має атипову локалізацію (задня і зовнішня поверхня стегна, ділянка сідниці).

   Для множинних уроджених артеріовенозних нориць характерними є збільшення кінцівки як за периметром, так і за довжиною (гігінтизм сегментарний); атипова локалізація варикозного розширення вен; наявність пігментних плям, місцеве підвищення температури; гіпертрихоз. У деяких хворих визначають пульсацію поверхневих вен, а над ними вислуховують систолічний шум. Має місце значне підвищення тиску в поверхневих венах і значна артеріалізація венозної крові. При посттромбофлебітичному синдромі вказані ознаки не спостерігають.

   Лімфостаз – особливо випадки із гіпертрофією і фіброзом шкіри та власної фасції. При лімфостазі характерні повільний розвиток набряку кінцівки; відсутність в анамнезі даних про гострий тромбоз магістральних вен. При порушенні лімфовідтоку завжди виражений набряк тильної поверхні ступні й пальців, у пізні стадії розвиваються дифузне потовщення шкіри і гіперкератоз, а атрофії та пігментації шкіри, властивих для посттромбофлебітичного синдрому, немає.

    Лікувальна тактика та вибір методу лікування.

   Лікувальна тактика визначається стадією процесу. При посттромбофлебітичному синдромі під час стадії компенсації застосовують консервативне лікування, стадії декомпенсації – хірургічне лікування. При наявності вагомих протипоказань до операції приєднується комплексне консервативне лікування з накладанням компресійної цинкжелатинової пов’язки Уна.

   Консервативне лікування:

   1. Анальгетики.

   2. Венопротектори (троксовазин, венорутон, ескузан, глівенол).

   3. Дезагреганти.

   4. Ензимні препарати (трипсин, хімотрипсин, вобензим).

   5. Десенсебілізувальні препарати.

   6. Сечогінні засоби в поєднанні з препаратами калію.

   7. Лімфотропні препарати.

   8. Протизапальні запальні (нестероїдні протизапальні препарати).