Аудит поточних зобов'язань підприємства, Детальна інформація

Аудит поточних зобов’язань підприємства.

3.1 Нормативна база таджерела отримання аудиторських доказів (свідчень).

Аудит, як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості організації і методики проведення.

Згідно закону України “Про аудиторську діяльність” аудит визначається , як “Перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово - господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності обліку , його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.”

Тобто можна сказати, що аудит – це дослідження, а будь – яке дослідження визначається поставленою метою. Визначення мети, необхідно щоб створити деяку структуру, яка допомагає аудитору зібрати необхідну кількість свідчень при виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки. В загальному значенні мета аудиту полягає в досить глибокому і докладному ознайомлені з предметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну думку.

В ринкових умовах господарювання, фінансовий стан кожного господарюючого суб’єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема об’єктивна і достовірна інформація про діяльність деяких господарюючих суб’єктів необхідна:

власникам підприємств для визначення стратегії розвитку;

банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;

постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги;

державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо;

та багато іншим користувачам.

Користувачі, для яких достовірність фінансової інформацій є досить значною, вимагають засвідчення її аудитором.

Аудиторська діяльність є сферою підприємництва аудиторських фірм або приватних аудиторів, яка включає організаційне і методичне забезпечення аудиту, його практичне виконання та надання аудиторських послуг. Зі зміною умов господарювання, подальше розвитком ринкових відносин вона набуває все більшого значення і відіграє важливу роль в системі управління діяльністю господарюючих суб’єктів.

Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які певною мірою виконують функції стандартів з обліку та аудиту.

Стандарти аудиту – це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов’язків з аудиту та фінансової звітності.

У них подано професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об’єктивність) аудитора та аудиторських фірм та щодо якості аудиторських висновків і свідчень. Їх метою є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення.

Аудиторська палата України визначаючи відповідальність професії аудиту перед суспільством і враховуючи те, що її роль полягає в забезпечені кваліфікованих якісних аудиторських послуг, прийняли рішення запровадити “національні нормативи аудиту” які разом із законом України “про аудиторську діяльність” та “кодексом професійної етики України ” регулюють порядок проведення аудиту.

Аудиторські послуги щодо проведення аудиту надаються будь – якому господарюючому суб’єкту незалежно від його організаційно – правової форми і форми власності. Побудова будь – яких взаємовідносин між суб’єктами підприємництва починається із звернення до переддоговірного перепису. Тобто, дана сторона звертається з проханням надати їй визначені послуги, а друга сторона висловлює згоду, згоду на надання таких послуг або відмовляє в їх наданні. Після одержання згоди аудиторської фірми, укладається договір про проведення аудиту. Такий договір є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор зобов’язується надати послуги (тобто повести аудит, а замовник клієнт – отримати ці послуги). Цей документ підтверджує і фіксує офіційно, юридичну згоду інтересів економічного договору.

В договорі про надання аудиторських послуг формулюються права та відповідальність сторін. Також в договорі детально описуються порядок проведення аудиту та видачі висновку, права сторін в процесі аудиту, відповідальність аудитора, та підприємства--клієнта, обставини, за яких аудитор може відмовитись від продовження наданих послуг за договором, конфіденційність та порядок розрахунків.

В договорі також передбачено випадки за яких аудитор може дати клієнту негативний висновок або відмовитись від видачі висновку. зазначено строки представлення клієнтом, для проведення перевірки, документів.

Не менш важливою статтею договору є оцінка вартості аудиторських послуг.

Договором також передбачається зобов’язання клієнта в наданні допомоги аудиторам під час перевірки (залучення внутрішніх аудиторів для надання допомоги при перевірці окремих об’єктів проведення інвентаризації тощо). Тобто клієнт зобов’язаний надати в розпорядження аудитора всі необхідні матеріали і документи, необхідні для проведення перевірки і створити при цьому відповідні умови.

Заключними статтями договору є подання результатів аудиту у вигляді аудиторського висновку. обумовлена також в договорі те, що результати аудиторської перевірки носить конфіденційний характер і не підлягають розголошенню. За розголошення аудитор несе відповідальність передбачену договором.

Проведення аудиту операцій пов’язаних із зобов’язаннями полягає у встановленні достовірності певних даних відносно наявності зобов’язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов’язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов’язань у звітності господарюючого суб’єкта.

Для проведення аудиту, аудитор користуються різними нормативними актами. Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або відміняють норми права.

З метою правильного використання нормативних актів при проведенні аудиту слід розуміти компетенцію та положення органу який видав відповідний нормативний акт в системі правотворчих органів держави, а також слід розуміти характер самих актів та їх дію в залежності від територіального розміщення клієнта та часу здійснення діючі події, що відбувались.

Також слід знати, що нормативні акти знаходяться між собою в суворій ієрархічній підпорядкованості від якої залежать юридична сила того чи іншого нормативного акта (і видавати їх мають право суворо встановлені законом органи) (таб. 3.1).

Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудиту. Нормативна база що використовується для організації перевірок, поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база – це відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи аудиту (основні закони які використовуються при аудиторській перевірки: закон України “Про аудиторську діяльність”,

Таблиця 3.1