Хрущов проти Сталіна. Доповідь на ХХ з`їзді КПРС, Детальна інформація

Усе це дає нам досить повне представлення про мотиви, що спонукали Хрущова виступити з доповіддю, але повернемося до подій з'їзду.

* * *

Після довгих суперечок усі нарешті погодилися поставити доповідь "Про культ особистості і його наслідків " до порядку денного ХХ з'їзді КПРС, але прочитати його на закритому засіданні. Для входу на це засідання потрібно було мати спеціальний пропуск. Це було вирішено вже після офіційного закриття з'їзду, тобто Хрущов вже офіційно вважався Першим секретарем. Хрущов був авантюристом по натурі, але аж ніяк не дурнем: він розумів, що людину, що зачитала таку доповідь можуть і не допустити до керівництва країною. З іншого боку, слова, що вийшли з вуст першого секретаря будуть мати більшу вагу. Хрущов прочитав свою сенсаційну доповідь на ранковому засіданні 25 лютого. Під час читання в залі були відсутні гості, як вітчизняні, так і іноземні. Делегатам були заборонені робити який-небудь записи. Сам Хрущов так пояснив їм це наприкінці своєї обвинувальної мови:

"Ми не можемо допустити, щоб це питання вийшло за межі кіл партії, особливо ж щоб воно потрапило до друку. От чому ми його обговорюємо тут, на закритому засіданні з'їзду. Нам варто знати межі, ми не повинні давати зброю в руки нашим ворогів, не повинні полоскати нашу брудну білизну в нас на очах".

Більш чотирьох годин делегати слухали доповідь. Як згадували Хрущов, "делегати слухали затаївши подих. У величезному залі стояла така тиша, що можна було чути, як муха пролетить. Важко уявити собі, наскільки сильно були уражені люди, довідавшись про звірства, що лагодилися стосовно членів партії..."

За пропозицією Н.А. Булганина було вирішено суперечок по доповіді не відкривати.

* * *



Звернемося безпосередньо до доповіді Хрущова на закритому засіданні ХХ з'їзду КПРС 25 лютого 1956 року. Не стану докладно переказувати його зміст, нас більше цікавлять оцінки Хрущовим Сталіна, то, за що він його критикував і за що не критикував.

У багатьох пунктах доповідь будується на контрасті ідей Леніна з діями Сталіна. Хрущов сильно напирав на те, що Сталін відхилився від ленінської лінії. Так сам культ особистості, є далеким ленінським завітам. Підтвердження цьому ми бачимо чи ледве не в найперших рядках доповіді:

"Духові марксизму-ленінізму далеке звеличування однієї особистості, перетворення її в якусь надлюдину, що володіє надприродніми якостями, на зразок бога. Ця людина ніби-то усе знає, усе бачить, за усіх думає, усіх може зробити, він непогрішний у своїх учинках." Але ж саме так думав про себе Сталін.

Головний зміст доповіді складає розповідь про дивовижні сталінські репресії. Саме це більше всего потрясло не тільки учасників з'їзду, але і всіх комуністів у ту пору. Як говорив Хрущов, з 139 членів і кандидатів у члени ЦК партії, обраних на XVІІ з'їзді, 98 чоловік, тобто 70 процентів, були арештовані і розстріляні. З 1966 делегатів з'їзду з правом вирішального чи дорадчого голосу 1108 були арештовані за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах. Число арештів і обвинувачень у контрреволюційних злочинах зросло в 1937 році в порівнянні з попереднім роком більше чим у десять разів.

Привівши й інші дані про дивовижні масові репресії, Хрущов докладно зупинився на підозрілих обставинах убивства Кірова. Зокрема, повідомив, що після цього убивства керівникам ленінградського НКВД були винесені дуже легкі вироки, а в 1937 році їх розстріляли. Можна припускати, що вони були розстріляні, щоб сховати сліди щирих організаторів убивства Кірова. Він докладно розповів про трагічну долю Постишева, Ейхе, Рудзутака і багатьох інших діячів. Рудзутак, кандидат у члени Політбюро, член партії з 1905 року, проведший десять років на царській каторзі, категорично відмовився на суді від змушених визнань, "вибитих" з нього в ході наслідку.

Кгда в 1939 році хвиля масових арештів стала спадати, коли керівники партійних органів з периферії стали обвинувачувати працівників НКВД у тім, що до арештованого застосовувалися заходи фізичного впливу, Сталін 10 січня 1939 року послав телеграму секретарям обласних і крайових комітетів, ЦК компартій республік, народним коммисарам внутрішніх справ і керівникам органів НКВД. У цій телеграмі говорилося: "ЦК ВКП(б) роз'ясняє, що застосування фізичного впливу в практиці НКВД було допущено з 1937 року з дозволу ЦК ВКП (б)". Це "правильний і доцільний метод".

Сталін же, за словами Хрущова, увів поняття "ворог народу". Цей термін відразу звільняв від необхідності всіляких доказів ідейної неправоти людини: він давав можливість усякого, хто в чомусь незгодний зі Сталіним, хто був тільки запідозрений у ворожих намірах, усякого, хто був просто оклеветан, піддати самим жорстоким репресіям, з порушенням усяких норм революційної законності.

Звичайно, Хрущов тоді не сказав, та й не міг сказати всієї правди про сталінські репресії. Зараз називають цифру в 40 мільйонів потерпілих, включаючи мнимих "куркулів" у 30-х роках і репресовані народи під час Вітчизняної війни.

Аналізуючи причини масових репресій, Хрущов бачив їх у тім, що Сталін настільки підняв себе над партією і народом, що перестав вважатися і з Центральним Комітетом, і з партією. Сталін мав звичай зв'язувати всіх круговою порукою. Вони повинні бути розділити з ним відповідальність за знищення своїх колишніх друзів і соратників.

"- Коли закінчували слідчу справу,- згадував Хрущов,- і Сталін вважав, щоб інші його підписали, він відразу на засіданні підписував сам... і зараз же давав всім, хто отут сидів, і ті, не дивлячись, за інформацією, що давав Сталін, як він характеризував злочин, підписували; тим самим начебто колективний вирок був..."

Якщо до XVІІ з'їзду він ще прислухався до колективу, то після повної політичної ліквідації троцькістів, зиновьєвців і бухаринців, коли в партії в результаті цієї боротьби і соціалістичних перемог була досягнута повна єдність, Сталін почав усе більше і більше зневажати думкою членів ЦК і навіть членів Політбюро. Сталін думав, що тепер може вирішувати усе один і усі, хто йому ще потрібний,- це статисти; із всіма іншими він обходився так, що їм тільки залишалося слухатися і вихваляти його.

Отже, Хрущов бачив головну причину репресій у зовсім непомірному і безпрецедентному насадженні Сталін свого культу особистості. Хрущов привів матеріали з "Короткої біографії" Сталіна і "Історії ВКП (б). Короткий курс", написаних групою авторів. Сталін робив свої вставки в ці книги. От що він писав про себе: "Майстерно виконуючи задачі вождя партії і народу, маючи повну підтримку всього радянського народу, Сталін, однак, не допускав у своїй діяльності ні тіні зарозумілості, зазнайства, самозамилування". У первісному тексті біографії була така фраза: "Сталін - це Ленін сьогодні". Але Сталіну ця пропозиція показалася занадто слабкою, тому він змінив його так: "Сталін - гідний продовжувач справи Леніна, чи, як говорять у нас у партії, Сталін - це Ленін сьогодні".

Хрущов розповів про те, що книга "Історія ВКП(б). Короткий курс" була написана групою авторів. Але Сталін відітнув всіх авторів і так написав про це в "Короткій біографії" : "У 1938 році вийшла у світло книга "Історія ВКП (б). Короткий курс.", написана товаришем Сталін і схвалена Комісією ЦК ВКП (б)". І наконей, навіть царі, за словами Хрущова, не створювали премій, що вони називали своїми іменами. Апофеозом звеличування Сталіна став текст Державного гімну СРСР, схваленого їм самим. У цьому гімні - парадокс! - немає жодного слова про Комуністичну партію, але зате є подібні славослів'я на адресу Сталіна: "Нас виростив Сталін на вірність народу, на працю і на подвиги нас надихнув". Представте собі, як це все звучало, якщо врахувати, що Хрущов ще і підкреслював "найбільшу скромність генія революції Леніна"!

Не можна не сказати, що в секретній доповіді було вперше сказане про політичний заповіт Леніна, у якому Володимир Ілліч пропонував перемістити Сталіна з посади генсека. Як говорив Хрущов, Ленін відразу помітив, що: "Сталін грубий, неуважний до товаришів, примхливий і зловживає владою".

Тут же говорилося про його повну зневагу принципами колективного керівництва, установленими Ленін. Протягом тринадцяти років не созивались з'їзди партії. Пленарні засідання ЦК майже зовсім не проводилися. У плині війни не було ні одного пленуму ЦК.

Хрущов протиставляє ленінське відношення до опозиції сталінському. Він посилається на приклад виступу Каменьєва і Зинов'єва проти ленінського плану збройного повстання напередодні Жовтневої революції. тоді Ленін поставив перед ЦК питання про їхнє виключення з партії, однак після революції Зинов'єву і Каменьеву були надані керівні посади. Те ж саме відноситься і до Троцького.

Ще дуже багато чого ставить Хрущов у провину Сталіну. Наприклад, він звертає увагу на те, як була запущена економіка країни, адже, за словами Хрущова, "Сталін вивчав країну по кінофільмах". Докладно розглядається роль Сталіна у війні. І Хрущов представляє Сталіна аж ніяк не як великого полководця. Досить сказати про те, що Сталін ігнорував численні сигнали про підготовку Німеччини до війни зі СРСР, і про те, що Сталін планував воєнні операції по глобусі. Делегати були уражені.

* * *



Почалися шумування. Найбільш гарячі голови стали вимагати подальшої десталинизации країни, але це наштовхнулося на найжорстокішу протидію партійного і державного апарата, адже тоді в партійне керівництво ще входили такі відверті послідовники і соратники Сталіна, як, Молотов, Малєнков, Каганович і інші.

Однак зупинити потік вони вже були не в силах, особливо тому, що доповідь незабаром перестала бути секретним для світової суспільної думки. Спочатку з доповіддю були ознайомлені глави делегацій компартій - Берут, Торез, Ібаррурі і т.д. Наприкінці лютого 1956 року текст доповіді уже мав Йосип Броз Тіто, що прочитав його членам Виконкому Союзу комуністів Югославії. 16 березня "Нью-Йорк таймс" поміщає статті свого московського кореспондента про закриту доповідь Хрущова. На інший день його основний зміст переказало агенство "Рейтер". 19-21 березня дуже зм'якшене резюме доповіді надрукувала газета "Юманите", орган Французької компартії. 20 березня виклад доповіді публікує югославський щотижневик "Комуніст".

Копії доповіді стали швидко поширюватися і незабаром продавалися на чорному ринку у Варшаві, де одна з них і була куплена деяким американцем за 300 доларів. Шеф ЦРУ Аллен Даллес передає її своєму брату, державному секрктарю Джонові Фостеру Даллесу, а той відтворює доповідь Хрущова 4 червня на сторінках "Нью-Йорк таймс", а 6 червня - "Монд".