Юрій Липа у стосунках із Михайлом Михиним, Детальна інформація

1926.- № 4.

7. Миронець Н. Матеріали Юрія Липи в ЦДАВОВ України //Літера-

турна Україна.- 2000.- 29 черв.

двіста примірників цього мого нагробка. А грошей на це маю наразі 150 зол. (лежать у банку). Перешлю Вам, лишень маю це зробити так, як скажуть мені в “Р.К.О.” А мо` Ви самі мені тут порадите, як їх до Вас переслати?

Віршів є сімдесят. Хотів би я, щоб були відступи між куплетами зазначені, а не ці випихання… Заголовки щоб були писані великими

буквами, щоб “є” і “г” були. Оце, хиба, і все…

Мушу ще в цьому році вислати Вам цей рукопис, тому й поспішаю. Коли б знайшли щось у переписуванню не в порядку – то зверіфікуйте.

Коли одержите цього листа, а вважатимете щось не в порядку: дуже замало грошей, чи забагато примірників, - то черкніть картку до пана Євгена. Я з ним “держусь за контакт”.

Прощавайте, дай Вам Бог сил і здоровля, а коли Різдво святкуватимете, то й доброго Щедрого вечора.

Сердечно стискаю Вашу руку.

Ваш Юрій Липа.

P.S. До більшості річей моїх не маю чернеток. [8].

Машинописний текст цієї збірки знаходиться у цьому ж фонді [9]. Олівцем намальована обкладинка, на якій, крім прізвища автора, назви і року видання, прохання до доктора М.Мухина (видавця книги – О.Я.) звернути увагу на зворотну сторінку, де написано олівцем: “Praha, 11.II.1931.

В.Поважний Пане Докторе!

п.Інж. Іваніцького вчора ввечері у мене не було, тому обкладинку не написано.

O

O

писати, але це має бути стильово (суворо і видержано рівними лініями або… гострими лініями) і я мусів би порадитись з Вами, або найкраще зробіть ту обкладинку Самі, бо я не художник”.

Далі йдеться про грошові розрахунки і закінчується лист словами: “Здоровлю сердечно! З повагою А.Кість” [9].

З поміж вцілілих і збережених у фондах ЦДВАВОУ автографів Ю.Липи привертають увагу дві збірки віршів, написані ним у госпіталі: одна гумористична, у формі листа до М.Мухина (очевидно це драма

_______________

ЦДВАВОУ.- Ф.4465.- Оп.1.- Спр.578.- Арк.29-31 зв.

ЦДАВОВУ.- Ф.4465.- Оп.1.- Спр. 575.- Арк. 1-39.

ЦДАВОВУ.- Ф.4465.- Оп.1.- Спр. 575.- Арк. 1.

“Ярмарок” – О.Я.), інша – незакінчений лист до Е.Маланюка, що складається з дванадцяти віршів-“карт” (очевидно це поетичний цикл “Карти”; при підшивці в архівній справі № 578 фрагменти збірок переплутані – О.Я.).

У листі до М.Мухина від 30 грудня 1930 року Ю.Липа писав, що закінчується сьомий тиждень його перебування в шпиталі (причина хвороби поки не з`ясована – О.Я.). “А вчора знов хвороба зміцнилась, отже сижу далі. А з того сидіння як бачите зродився Лист до Вас та до п. Євгена (мається на увазі Маланюк – О.Я.) (нескінчений)”.

“Лист” до М.Мухина починається словами: “До його Милости Пана Мухина, сенатора Парнасу Україномалоросійського і орденів Кавалєра Високодостойний і сердечнолюбязний Приятелю мій і Пане!”

Далі у пишномовному стилі автор оповідає, як, лежачи в шпиталю, мав він “вельми дивну пригоду”. До нього, хворого,на ліжко сів шляхтич маловідомий в рукавичках наперфумованих” і запросив його “на шпацір”. Під час тієї прогулянки побачив він картину, де в людській подобі були “якби демони розмаїтії із неподвижного і непорушного краю вилетівши”, і були вони “в ярмарку україноруськім перемішанії…”

І побачив він “стропила небеснії розмаїтими дорогами сельськими, бруками міськими, стежками лісними, трактами гетьманськими, байраками козацькими і инчими розними шляхами поперетикані і путі тії світилися і жили, і цілий той маїстрат небесний світився і говорив тисячами голосами”.

Ті голоси автор і записав. Говорили там і “вельми хитрі чужоземнії люде”, котрі вважали, що українці – “то діти, Або щось, може, сите, мрійне, ніби меланхолійне” і їх “можно покорити”. “лиш обіцяти, присипати, скути І – задавить, співаючи вольнолюбиві нути”. У наступних “голосах” поет висміює тих “жебраків”, котрі сподіваються, що нація без боротьби здобуде собі державність, незалежність, бо: