Юрій Липа у стосунках із Михайлом Михиним, Детальна інформація

“Инші народи з моцею своєю

Скажуть: - То уштиве дтия

хороше.

Співає пісеньки, не бунтує,

Не стремить, щоб що злого

зробити,-

Випадає похвалити ці діти

І державність дати.

Хай нам світить надія!

- Хоч би й без дати.

- Хай скінчиться веремія

Малоросійського гевала!

- Лиш не треба, на Бога не

треба

Щоб Вона повставала,

вбивала”.

Чулися йому й голоси тих інтелігентів, які мріяли про те,

“Як би так зробити

війну без пожару,

Як би так зробити,

Націю обережно потихенку,

Годувати її книжечками

у затишному курничку

І вивести на світ готову,

першорядну, без боротьби,

Перехитривши всіх?”

Чулися йому й “люде чужоземні, о України гонір, славу і фортуну в карти граючії”, які ладні були за будь-яку ціну здобути Вкраїну і зрозумів він, що ті голоси “се бо єсть батог Божий над моїм краєм!” А в кінці свого змагання з нечистою силою почув він голос, із нутра “гори самої найвищої в краю нашім, а Лисою званою” виходящий:

“ – Дай душі великої,

щоб злочини великії людей цих

опанувати, змити