Юрій Липа у стосунках із Михайлом Михиним, Детальна інформація

І вставати, і творити!”

Автор у тому ж стилі просить приятеля, котрому адресований лист: “Оную пригоду мою правдивую і посвар неабиякий із духом нечистим оповідж тільки людям статечним яко ж і ми єсьмо. Инчим оповідати скрого Вашмости варую і заказую”. Датований цей твір 17 грудня 1930 року [10].

Але повернімося до цитованих вище спогадів М.Мухина. “Кілька років пізніше, - згадує М.Мухин, - не пригадую вже з якого саме приводу, до мене звернувся Юрій. Перед тим він звертався до мене лише в листах до Е.Маланюка. Через Е.Маланюка був надісланий

рукопис "Черниці", невеликої стилізованої прозової речі, шо через _______________

10. Миронець Н. Матеріали Юрія Липи в ЦДАВОВ України //Літе-

ратурна Україна.- 2000.- 29 черв.

Олексу Бойкова (чільний діяч ОУН, близький співробітник її Провідника - полковника Є.Коновальця - О.Я.) пощастило вмістити в “Студентського віснику” [11].

Незабаром після надрукування "Черниці" доцент Василь Королів-Старий, письменник, зустрівши мене коло готелю "Централь" у Подєбрадах, одразу розпочав розмову з незвичайно переконаної заяви: "Перечитав "Черницю". Липа дуже видатний письменник. Наші видавці нічого в своїм фаху не тямлять. Вони зовсім не помічають Липи. Липа незвичайний, винятковий знавець українського народного розповідного стилю..." Протягом... короткої дороги монолог Королева... не уривався, монолог на ту саму тему - про незвичайну літературну обдарованість Юрія Липи та сліпоту редакторів і видавців" [12].

На початку 1929 року Е.Маланюк вже виїхав із Подєбрад і М.Му-хин листувався з Ю.Липою безпосередньо. Незабаром останній почав надсилати Мухинові частинами рукопис роману пригод ХУII століття –“Козаки в Московії”, якого він передруковував і вносив до мови автора деякі правки. М.Мухин свідчить також про те, що Ю.Липа захоплювався малюванням, ілюструючи з іншого боку чистих аркушів рукопису окремі дієві постаті чи й сюжети.

Протягом 1930-1931 років М.Мухинові довелося деякий час редагувати празький "Студентський вісник". Він вмістив на його шпальтах декілька віршів Ю.Липи із циклу “З Київських легенд”: “Кожум`-яка”, “Св. Софія”, “Пан Адам Олеарій” та дві дещо більші речі - вертеп “Ярмарок” (очевидто той, про який ішла мова вище - О.Я.) і цикл “бароккових віршів-медальйонів”, який складався із шістнадцяти поезій.

Взимку 1930-1931 років, за дорученням автора, М.Мухин клопотався виданням у літографії Ярковського на Корунній вулиці, що на Виноградах у Празі, другої збірки поезій Ю.Липи “Суворість” (про що йшлося вище – О.Я.). Текст збірки було передруковано на канарковий літографічний папір досвідченим інженером Андрієм Кістем.

Влітку 1933 року М.Мухин переїхав до Ужгорода. Ю.Липа, дові-давшись, що Мухин опинився, в такому, на його думку, “провінційному заглушшю”, почав надсилати другові велику кількість друкованих видань, зокрема, французьких і польських, серед яких були: “Nouvlles

_______________

11. Липа Ю. Черниця //Студентський вісник.- Прага.- 1927.- № невід.

12. Мухин М., там само.

1іттеraires” - тижневий часопис без назви лише з датою року; “Mаrianne”; “Nasza Pszyszlosc”, часопис польських консерваторів, де були статті Бобжинського про Україну; розвідка Голомбка про Кирило-Мефодіївське братство; “Вunт Mloduch”, зі статтями на літературні теми, видання Бохенських; “Musl Ро1sка”, “Ріоn” та багато інших. З цього можна зробити висновок й про коло літератури, яку читав і яка цікавила самого Ю.Липу, оскільки надсилати будь-що він своєму приятелю напевне не став би. Не забував Ю.Липа знайомити М.Мухина і з власними новими публікаціями відповідно до їх появи з друку.

Літа 1934 року, на замовлення редактора “Самостійної Думки” в Чернівцях, М.Мухин надіслав разом з першими віршами Л.Мосендза й недрукований вступ до “Козаків у Московії” – “Подорож Латки до Києва” Ю.Липи.

У своїх спогадах М.Мухин повідомляє про долю його архіву, чималу частку якого становили листи Ю.Липи. Напередодні загарбання Карпатської України 1938 року М.Мухин надіслав листи Липи до “одного з мальовничих сіл Карпатського середньогір'я, де їх мадярське королівське військо... напевне спалило в березні наступного року (тобто 1939 року - О.Я.), разом з гарним медальйоном-мініятюрою портретом Ю.Липи барвними олівцями праці Петруся Холодного (дарунок Ю.Липи мені)...” [13].

Спогади М.Мухина відображають цікавий період життя Ю.Липи -початок його творчої діяльності. В них ми знаходимо цінні деталі його зовнішності, зокрема, дізнаємося про колір очей, що є таким важливим моментом, скажімо, у створенні художнього портрету Ю.Липи. Крім того, перед читачем вимальовується коло творчих контактів Ю.Липи, так важливе при дослідженні його численної й так ще мало вивченої біографії. Зі спогадів М.Мухина ми дізнаємося про історії опублікування тих чи інших тюрів письменника.

Водночас крізь рядки спогадів М.Мухина та передані ним враження інших читачів перших творів Ю.Липи, з'ясовується подиву гідна особливість його, як митця, так точно підмічена ще Е.Малаюком - у творчому злеті Ю.Липи немає періоду становлення, творчих пошуків. Він постає перед читачем одразу “дозрілим”, цілісним і максимально

_______________

13. Мухин М., там само.

сформованим письменником, з чітким, притаманним лише йому одному стилем письма і мови.

Олесь ЯНЧУК,

Директор

Українського Чорноморського Інституту

імені Юрія Липи,

м.Одеса.

Дом.адреса:

Янчук Олесь Борисович,