Способи ввічливості в українській та іноземних мовах, Детальна інформація

Світ традицій та звичок

Вихована людина завжди намагається дотримуватись правил ввічливості, особливо ж при спілкуванні з іноземцями вдома це чи в гостях. Але для цього треба знати ці правила. Ось чому, збираючись в закордонне відрядження чи туристичну поїздку, не полінуйтеся переглянути літературу чи побесідувати з тими, хто вже знайомий з традиціями чи звичками народів тієї країни, куди ви хочете поїхати. Не варто забувати й про те, що основні правила ввічливості та тактовності, як би вони не відрізнялися в окремих випадках, в цілому єдині та загальнообов'язкові. Генеральне Європейське управління з туризму розробило навіть спеціальні правила для мандрівників, які зводяться ось до чого:

Не забувайте, що в своїй країні ви усього лише ординарний громадянин серед мільйонів своїх співгромадян, в той час коли за кордоном ви «іспанець» або «француз», Від того, як ви себе поводитимете, залежить, як будуть ставитись до вашої Батьківщини.

Якщо вам здається, що за, кордоном все гірше, ніж на Батьківщині, лишайтеся вдома. А якщо вам здається, що все краще. Не повертайтесь на Батьківщину; у вас її немає...

За кордоном не галасуйте, поводьтеся спокійно.

Не привертайте увагу своїм одягом. Вдягатися треба скромно» як того потребує загальноприйнятий стандарт.

Співати можна лише тоді, коли вас про це попросять.

Не намагайтесь відзначитися там, де наперед відомо, що програєте. А якщо виграли, не надто гучно висловлюйте свою радість.

Пам'ятайте про те, що «барвисті» звороти вашої мови не завжди в прямому перекладі співпадають з іноземними.

Намагайтесь розібратися в тому, що вам незнайоме, що бачите вперше.

Не намагайтесь вчити інших, краще вчіться самі.

Помилкою буде вважати, що перебуваючи в країні, як гість, ви можете уникнути покарання за порушення місцевих заковів або звичаїв, нехай навіть це покарання матиме суто символічний характер. В усякому разі, слід пам'ятати, що знання деяких особливостей національно-психологічного складу та етикету різних народів допоможе в спілкуванні з їх представниками, дасть змогу почувати себе більш комфортно в незвичних умовах.

З цього приводу наведемо цікавий, як наш розсуд, приклад, що стосується, зокрема, особливостей ділових контактів. Одна із західноєвропейських компаній, що виготовляє фармацевтичну продукцію, вирішила поставити партію знеболюючих препаратів в арабські країни. Препарат дуже добре йшов на євроринку, але та сама рекламна картинка, що була зображена на упаковці ліків, викликала протилежний ефект в арабському сприйнятті. Три послідовних «кадри»: на першому – жінка, що кричить від болю, на другому – вона приймає дані ліки, на .третьому – біль минула, і жінка зображена в спокійній, розслабленій позі. Автори реклами знали, що араби пишуть і читають зліва направо, це було враховано, але вони забули врахувати, що таким же чином вони «читають» і зображення. Виходило, що спокійна, вдоволена жінка, прийнявши ці ліки, раптом починала кричати від болю!

Відомо, що існують деякі риси характеру й особливості поведінки, властиві цілим групам народів, що живуть на континенті, Таким чином, виходячи з темпераменту та манери поведінки, німецький психолог X. Гюнтер ділить народи Європи на чотири підтипи: нордійці, динарці, середземноморці та остійці.

До нордійців належать народи Скандинавії, Англії, Бельгії, Голландії, Північних Німеччини та Франції. Вони високого зросту, ставні та худорляві, блакитноокі, мають подовжене донизу обличчя, прямий ніс, виступаюче підборіддя, колір обличчя мають близький до червоного. Темперамент у нордійців холодний, впертий, вони скупі на слова та є ворогами всякого панібратства. Мають неабияку силу волі та часто потяг до моря. Їх відрізняє не сприйняття базарної галасливості, впевненість у собі, критичне ставлення до того, що коїться навкруги. Вони – правдолюби, мають здоровий глузд, любов до порядку, розуміння прекрасного, аристократичні нахили. Вони з великими зусиллями дають себе в чомусь переконати, якщо в них інший погляд на деякі речі. Незмінні в своїх симпатіях, вони не каються в тому, що роблять з переконанням, і не пробачають ворогам, понад усе цінують свободу і не відступають перед життєвими труднощами. Мають велике почуття обов'язку перед собою та іншими, не стільки віддані родові, як суспільству, в якому живуть. Чужі всьому поверховому, мають творчий дух, віддають перевагу грі з високими ставками, багатство швидше здобувають, ніж беруть його. Відрізняються любов'ю до влади, потягом до експансії, презирством до поверхової користі, вмінням керувати іншими. Серед нордійців часто зустрічаються ідеалісти, фанатики та деспоти.

До динарців відносять народи Сербії, Боснії, Хорватії, Албанії, Греції, Австрії. Їх характерними зовнішніми рисами е високий зріст, коротка голова, великий загнутий ніс, темне волосся, кремезна статура. Ці люди мають схильність до буйних веселощів, співу. Інколи вони нетерплячі, часто виходять із себе. Їм притаманне почуття гордості, честі та войовничості, але в обороні, патріотизм у них співвідноситься з відданістю своїй країні, своєму звичному стилю життя та народним прикрасам. У бою завзяті, через що нерідко перемагають. Дуже вразливі, але при цьому добродушні. Вони – гарні друзі. Люблять життєві насолоди, мають схильність до брутальною гумору. Їм не вистачає дисципліни, чіткості мислення, розсудливої сміливості. Прихильники крайніх почуттів: або любов, або ненависть. Нерідко відрізняються «мурашиною» працею.

До середземноморського підтипу належать жителі Піренеїв (іспанці, португальці), Корсики, Сардинії, Італії, Півдня Франції, Півдня Балканського півострова, Північної Америки, а також іспаномовні народи Латинської Америки. Ці люди переважно невисокі на зріст (у середньому – 1,62 м), довгоголові, мають темне волосся. Темперамент мають неспокійний, одержимий, енергійний. Дуже часто в них змінюється настрій, вони закохані в життя, захоплюються дуже часто, кмітливі, меткі у виразах, талановиті. Це – природжені заколотники та революціонери. Закохані в кольори, фарби та форми. Судження в середземноморців чуттєві або інтуїтивні. Дуже багато серед них духовно рухливих, відданих мистецтву та поезії. В суспільно-політичному житті ці люди йдуть шляхами нових ідей: пророки, апостоли бунту проти старих форм суспільного устрою. Організатори духовного життя нації у сфері ідеології, церкви, мистецтва та політики.

Підтип остійця об'єднує представників багатьох народів Східної Європи. Ці люди здебільшого не мають чітко вираженої прихильності, сформованих почуттів не вміють володіти собою, піддаються спокусам, схильні до одноманітності, вибирають постійну роботу з фіксованою платнею. Типовою, рисою остійців є прагнення підстроюватись під оточення, гонитва за модою. Нерідко має місце відсутність гострої думки, ненадійність у справах і підприємництві, любов до бюрократичних дій у роботі. Остійці прагнуть уникати фанатизму, ненавидять усе панське. У житті – реалісти, в поглядах – демократи. Як правило, вступають до партії більшості. В мистецтві віддають перевагу розпливчастим формам, теплоті та м’якості ліній. Твори авторів-остійців на глядачів діють заспокійливо. Ці люди вміють поєднувати приємне з корисним. Під час суперечки вдаються до лайки. В житті ощадливі та передбачливі.

Перш ніж говорити конкретно про особливості національних культурних стилів, можна зробити одне зауваження: під цими стилями розуміються такі, що є типовими швидше для тих чи інших країн, а не для певних національностей, наприклад, китаєць, що живе у США, певною мірою збереже риси, властиві китайському Національному характеру, і це матиме важливе місце в його манері спілкування. І ще одне: умовно поділяються особливості національного спілкування на дві частини – ділові та побутові, тобто ті, які треба враховувати при повсякденному контакті та в тій ситуації, коли мова йде про ведення ділових переговорів.

Сполучені штати Америки

США є однією з найбільш неоднорідних в етнографічному відношенні країн світу, позначається на різноманітності характерів громадян цієї країни. При цьому вони великі патріоти, поважають свою державу та її закони, свій прапор, герб та гімн.. Якщо в крані виникає який-небудь політичний конфлікт, американець купує національний прапор і вивішує його на своєму будинку. Американці дуже правдиві, тому той, хто один раз збрехав, може втратити свою репутацію назавжди. Бути похмурим на роботі – для американця це все одно, що прийти у брудному одязі. Щодо останнього, то вони надають перевагу зручному повсякденному. Звертаються одне до одного неофіційно, навіть коли між ними велика різниця у віці та суспільному становищі.

Робота в американців завжди стоїть на першому місці – у цьому навіть японці і тайці їм можуть поступитися. Тому їх часто вважають великими матеріалістами: успіх американців найчастіше вимірюється кількістю зароблених грошей. І тому не дивно, що загальна енергія американців дуже висока: вони навіть не люблять перерв у бесіді, краще поговорять про погоду, ніж зроблять паузу.

Хоча американці – народ, що любить спілкуватися, одержати запрошення завітати в гості дуже нелегко. Вони з більшою охотою запрошують на ленч у ресторан. До речі, в цій країні панує культ недоїдання. Тому американця навіть здивує, якщо він, коли ввійде в чужу оселю в час, коли господарі сидітимуть за вечерею, отримав запрошення приєднатись. Коли гість уже прийшов, господиня частує кавою, а господар пропонує віскі – і не більше. До речі, в них прийнято приходити в гості незваними навіть після 9 години вечора. Для більшості пряма та відверта розмова – показник чесності та влади, тоді як розмова за допомогою натяків асоціюється з нечесністю та невпевненістю. Американці, які звикли віддавати прямі накази своїм підлеглим, розцінюють вказівки, що даються в завуальованій формі, як спроби маніпулювати ними, аби у випадку негативного результату зняти з себе відповідальність.

В останні роки в Америці мати багато друзів стало таким же важливим, як мати багато грошей. Але це все ж таки не заважає бути їм відособленими один від одного: якщо ви зателефонуєте, найшвидше вам доведеться розмовляти з автовідповідачем, навіть якщо господар вдома, і не відомо, чи пролунає відповідний дзвоник. Замкнутість особистості привела до того, що США – замкнуте суспільство. Їх практично не цікавить життя інших народів. Вони мають своїх, «домашніх» кумирів – великих баскетболістів, журналістів. Пересічний європеєць знає про Америку більше, ніж американець – про Європу. Це ґрунтується на впевненості в тому, що все найважливіше і найцікавіше відбувається в їх країні. Можливо, ця самовпевненість на межі пихатості є підґрунтям звичаю прикрашати кабінети великою кількістю розвішаних по стінах сертифікатів та фотографій, що характеризують господаря кабінету з найвигіднішого боку.

Американці цінують час і тому пунктуальні. Вони користуються щоденниками і живуть строго за розкладом. Приходять на зустріч у призначений час. На Східному узбережжі країни (від Вашингтону до Бостону) цього правила свято дотримуються – запізнення не можуть нічим бути, виправдані. На заході країни до цього ставляться значно терпиміше. Але всі американці цінують жарти і добре на них реагують, намагаються підкреслити дружні стосунки та щирість.

Для встановлення нових ділових контактів у США ніколи не буде зайвим мати при собі декілька копій свого CV (від латинського curriculavitae - опис життєвого шляху). В CV ви даєте інформацію про свої титули і почесні звання, якщо вони у вас є, про свою освіту (коли і що закінчили), наявність вчених ступенів та звань (коли і де ви їх здобули), які маєте друковані праці чи винаходи, де та ким працюєте. Іншими словами про значущі моменти вашої професійної кар’єри: американці воліють знати, з ким мають справу.

В повсякденному етикеті є теж деякі значущі правила. Наприклад, ніколи не рекомендується писати на конверті повністю "Mister" або "Mistress" повністю пишеться тільки "Miss".

Якщо у вас є рекомендаційні листи до спільних друзів – відправте їх поштою, надаючи ініціативу запрошення цим друзям. А якщо ви хочете зустрітися в Америці з дими друзями – попередньо зателефонуйте їм, сповістивши про свій приїзд, та чекайте їх запрошення.

І ще: ні в якому разі не запізнюються на шлюбну церемонію чи поховання – це неприпустима провина. На траурній церемонії під час виходу з церкви співчуття не висловлюють.

Японія