Соціальні варіанти мови та їх термінологічне окреслення, Детальна інформація

Наприклад: шкет, піжон, шпана і под.

Жаргонізми переходять до інтержаргону тільки у тому випадку, коли носії інших жаргонів стикаються із тією ж реалією і "визнають" лексему на її позначення прийнятною, вдалою.

Наприклад: мент - міліціонер.

Це слово прийшло до інтержаргону із кримінального жаргону, оскільки носії інших жаргонів ( особливо молодіжних: хіппі, рокери) стикалися із міліцією.

Нерідко при переході із жаргону в інтержаргон слова можуть видозмінювати значення.

Наприклад: у жаргоні наркоманів слово колеса вживається на позначення таблеток, які мають наркотичні властивості. В інтержаргоні це слово вживається для позначення будь-яких таблеток.

До інтержаргону слід також зараховувати таку особливу лексичну групу як вульгаризми. Відразу зауважимо, що ми подаємо розширене трактування цього терміна, тому що в українській лінгвістиці це питання недостатньо розроблене.

Традиційно вульгаризмами вважають ті лексеми, що вживаються в мові художньої літератури, мовленні як нормативні, з метою експресивно-якісної характеристики осіб, явищ, для вираження різко негативного ставлення до них /СУЛМ 1973: 173-178/:

блазень, падлюка, шкура і под.

Разом з тим і досі в україністиці вчені намагаються оминути ще вульгарніші лексеми, які існували і продовжують існувати у мовленні, усній народній творчості новішого часу (найчастіше в анекдотах, коломийках). Такі слова активно використовує художня література останнього десятиліття:

срака, chuj, pyzdity і т. д.

Доповнюючи класифікацію вульгаризмів, запропоновану польським лінгвістом М.Гроховскі /Grochowski 1996/, ми пропонуємо виділяти три основні групи даних слів:

1. Нетабуйовані вульгаризми. До цієї групи слід відносити лексеми, вживання яких не порушує мовного та культурного табу (до табуйованих слів належать назви статевих органів, фекалій, позначення статевого акту і под.). Ці слова не мають сильного експресивного забарвлення у порівнянні з іншими вульгаризмами:

гадюка, собака, жерти та ін .

2. Референційно-побутові вульгаризми – це слова, які, в залежності від контексту, можуть мати як вульгарне, так і нейтральне забарвлення. Вульгаризми такого типу виникли внаслідок переосмислення первинного поняття:

банан , голубий, кінець , палка ,стояти і т. д.

3. Суспільно закріплені вульгаризми. До даної групи належать слова, вживання яких, не залежно від контексту, порушує мовне та культурне табу. Тут можна виділити декілька підгруп:

а) російські матюки. Ця лексика перекочувала з російської мови, прижилась в українській і використовується частіше, ніж інші вульгаризми. Вона стала засобом вираження емоцій людини, ставлення до інших, елементом світогляду, вона для багатьох людей є умовою мовного комфорту. В основі більшості матюків лежать слова:

chuj, pyzda, jebaty.

Від них утворилось безліч похідних.

б) власне українські – це слова, що здавна вживались українцями як вульгарні:

срака, гімно, курва та ін .

Подібних вульгаризмів невелика кількість.

в) до цієї групи належать слова, що несуть у собі вульгарне значення, але які неможливо згрупувати за якоюсь певною ознакою:

мудак, перепихнутись, трахатись, чмо і под .

В інтержаргоні активно використовуються лексеми тільки двох останніх груп вульгаризмів.

Таким чином, в сучасній українській мові функціонують наступні соціальні варіанти мови:

інтержаргон, частину якого складають преференційно-побутові та суспільно закріплені вульгаризми;

жаргони ( сленги );

арготичні підсистеми деяких жаргонів.