Аналіз фінансової звітності підприємства, Детальна інформація

Частково, одним з найважливіших принципів обліку є принцип достатньої аналітичності даних, які генеруються в системі і відображаються в звітністі.

Очевидно, що далеко не кожна інформація може бути відображена безпосередньо в звітності, часто її приходиться давати додатково у вигляді додатків і приміток звітністі, аналітичних записок, графіків, схем. Це актуалізує проблему змісту і структурування бухгалтерської звітністі.

В теперішній час вітчизняна бухгалтерська звітність за основними параметрами прагне до відповідності з вимогами міжнародних облікових стандартів.

Заповнені форми вітчизняної фінансової звітності приведені в додатках до даної роботи.

Основні відмінності між вітчизняною і зарубіжною звітністю:

Звітність західних компаній може складатися виходячи з різних методологічних посилок.

Так, європейськими директивами по бухгалтерському обліку рекомендується 4 формати звітності: про прибутки, збитки і два формати бухгалтерського балансу, які визначаються такими балансовими рівняннями:

перший формат — A = CL + E;

другий формат — A - CL = E,

де A — активи;

CL — поточна кредиторська заборгованість;

E — інші джерела засобів.

Склад статей в західній звітності не деталізується, в стандартах показують лише найменування найбільш великих розділів, які обов’язково повинні бути включені в звітність. Компанії мають право самостійно вибирати структуру розділів, а також об’єм приведених в додатках до звітністі аналітичних розшифровок і коментарів до баланосових статей. Цим пояснюється той факт, що на Заході практично не можливо зустріти два однакових баланси.

На відміну від вітчизняної облікової тенденції, яка виділяє баланс як основну звітну форму, в західній практиці деякий приорітет віддається звіту про прибутки і збитки. Саме ця форма наводиться першою в річному звіті фірми. Прибуток є важливим показником діяльності західної фірми, тому його прагнуть продемонструвати в першу чергу зовнішнім споживачам.

Методологія подання звітності в економічно розвинутих країнах вдало поєднує наочність звітної інформації та її аналітичніть. Звітність може бути достатньо агрегованою, разом з тим для більшості статей подається детальна розшифровка в додатках, включаючи дані в динаміці.

В західному балансі передбачена інша послідовність розділів і статей: актив — по зиеншенню ліквідності, пасив — по зростанню терміну виплат.

Фонди і резерви, створені за рахунок прибутку, в західному балансі не виділяються і відображаються рядком “Нерозподілений прибуток”, який може становити досить велику питому вагу в загальній сумі джерел засобів. Таким чином в пасиві виділяють частіше три джерела власних засобів: акціонерной капітал; емісійний прибуток (доход); нерозподілений прибуток.

Дебіторська заборгованість відображається за мінусом резервів по сумнівним боргам. В основу цього підходу закладено один з основних принципів бухгалтерського обліку на Заході — принцип консерватизму, суть якого стосовно даної ситуації можна виразити так: вартісну оцінку активів, як джерел можливих доходів, краще занизити ніж завищити.

Основною формою звітності у вітчизняній практиці, як вже зазначалось є баланс (форма № 1). З точки зору підвищення ефективності роботи підприємства і ведення облікової політики, ознаками “хорошого” балансу є:

коефіцієнт поточної ліквідності ( 2;

забеспечення власним оборотним капіталом підприємства ( 0,1;

має місце ріст власного капіталу;

немає різких змін в окремих статтях;

дебіторська заборгованість знаходиться в співвідношенні (рівновазі) з розмірами кредиторськоєї заборгованості;

в балансі відсутні “хворі” статі (збитки,прострочені заборгованості кредиторам і бюджету);

у підприємчства запаси і витрати не перевищують величину мінімальних джерел їх формування (власних оборотних коштів, довго- і короткострокових кредитів і позик).

Аналізуючи тенденції основних показників фінансової звітністі, необхідно взяти до уваги вплив деяких спотворюючих факторів, зокрема інфляцію.

Не можна забувати, що сам баланс, будучи основною звітною і аналітичною формою, не вільний від деяких обмежень. Найбільш істотні з них наведені нижче:

Баланс фіксує зформовані на момент його складання підсумки фінансово-господарської діяльності.

Баланс відображає статус-кво в засобах і зобов’язаннях підприємства, іншими словами відповідає на питання, що являє собою підприємство в даний момент згідно використовуваної облікової політики, але не відповідає на питання, в результаті чого склалось така ситуація. Для відповіді на це питання потрібний більш глибокий аналіз, заснований не тільки на залученні додаткових джерел інформації, але й на осмислені багатьох факторів, які не знаходять відображення в звітності (інформація, науково-технічнеий прогрес, фінансові ускладнення у суміжників та інше).