Аналіз фінансової звітності підприємства, Детальна інформація

За даними звітності можна розраховувати цілий ряд аналітичних показників, однак всі вони будуть не користі, якщо нема з чим порівнювати. Баланс, який розглядається ізольовано, не забезпечить просторового і часового порівняння. Тому його аналіз повинен проводитись в динаміці і по можливості доповнюватись оглядом аналітичних показників по спорідненим підприємствам та середньопрогресивними значеннями.

Інтерпритація балансових показників можлива лише при залученні даних про обороти. Зробити висновок про те, великі чи малі суми по тій чи іншій статті, можна лише після зіставлення балансових даних з відповідними сумами оборотів.

Баланс — це сукупність моментних даних на кінець звітного періоду і в силу цього не відображує адевкатно стан засобів підприємства на протязі звітного періоду. Це відноситься перш за все до найбільш динамічних статей балансу. Тому, наявність на кінець року великих по питомій вазі запасів готової продукції зовсім не значить, що таке положення було на протязі року постійно, хоча сама по собі така можливість не виключаєтся.

Фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але й багатьох інших факторів, які зовсім не мають вартісної оцінки. В їх числі:

можливі політичні та суспільно-економічні зміни;

перебудова організаційної структури управляння підприємством;

зміна форми власності;

професійна чи загальноосвітня підготовка персоналу і т.д.

Тому аналіз бухгалтерської звітності є лише одним з розділів комплесного аналізу, який використовує не тільки формалізовані критерії, але й неформальні оцінки.

Одне з істотних обмежень балансу — закладений в йому принцип використання цін придбання. В умовах інфляції, росту цін на використовувані на підприємстві сировину і обладнання, низького оновлення основних засобів деякі статті відобрахають сукупність однакових за функціональним призначенням, але різних за вартістю, облікових об’єктів. Таким чином, істотно спотворюються результати діяльності підприємства, реальна оцінка його господарських засобів, “ціни” підприємства в цілому.

Одна з головних цілей функціонування будь-якого підприємства — одержання прибутку. Про те цей показник відображений в балансі недостатньо повно. Подана в ньому абсолютна величина нагромадженого прибутку у відриві від витрат і об’єму реалізації не показує в результаті чого склалась така ситуація. Поданий, наприклад, в балансі прибуток в розмірі 100 тис. грн. може, в принципі, бути прибутком зовсім різновеликих, по розміру оборотуі використовуваних ресурсів, підприємств.

Варто підкреслити, що підсумок балансу не відображує тієї суми засобів, якими реально володіє підприємство, його “вартісної оцінки”. Основна причина полягає в можливій не відповідності балансової оцінки господарських засобів реальним умовам внаслідок інфляції, коньюктури ринку, використовуваних методів обліку та інше.

Баланс дає лише облікову оцінку активів підприємства і джерел їх покриття, поточна ринкова оцінка цих активів може бути абсолютно іншою, причому чим довший термін експлуатації і відображення в балансі даного активу, тим більша різниця між його обліковими і поточними цінами.

Навіть якщо припустити, що активи наведені в балансі по їх поточній вартості, валюта балансу не буде відображати точної “вартісної оцінки” підприємства, оскільки “ціна” підприємства в цілому, як правило, вища сумарної оцінки його активів. Ця різниця характеризує ціну репутації підприємства і може бути виявлена лише в процесі його продажу. Крім того, в балансі залишились статті які носять по суті характер регуляторів, завищуючих валюту балансу. На сам перед це відноситься до статей “Збитки” (регулятор до джерел власних коштів) і “Резерви по сумнівним боргам” (регулятор до статті “Розрахунки з дебіторами”.

В балансі є також статті завищуючи його валюту в силу існуючої методології формування уставного капіталу (статутний фонд). Згідно нормативних документів сума заборгованості засновників по вкладам в уставний капітал відображається по дебету рахунку 75/1 “Розрахунки по вкладам в статутний фонд” з моменту виникнення цієї заборгованості і до моменту її погашення (а цей період може бути достатньо довгий: при первинній емісії акцій половина уставного капіталу повинна бути сплачена на момент реєстрації товариства, а друга полина — на протязі року) валюта балансу стає завищеною на величину непогашеної заборгованості засновників.

Дуже актуальне і для обліку і для аналізу питання про допустиму і можливу ступінь уніфікації балансу. З технологічної точки зору функціонування системи обліку на підприємстві являє собою процес безперервного агрегування даних. Мала ступінь агрегованості приводить до некерованості і безсистемності великих циркулюючих в системі відомостей. Навпаки, надто велика агрегованість даних, в тому числі і звітних, приводить до скорочення їх інформаційності та аналітичності.

Рівень агрегованості балансу визначає ступінь його аналітичності. Зв’язок тут зворотньо-пропорційний: чим вище рівень агрегованості, тим менш аналітичний баланс. Тому існує питання про доцільність і необхідність розширення складу статей. Як наслідок — виключний динанізм структури балансу. В західній обліковій практиці проблема агрегованості і звітних даних широко обговорюється спеціалістами. На думку Р.Фокса, бухгалтерський звіт повинен бути стислий і вміщуватись на візитній картці. В.Бувер рахує, що фінансова звітність не повинна спрощуватись. Доцільно заповнювати декілька форм балансів орієнтованих на різних користувачів. В економічно розвинутих країнах структура фінансової звітністі не регламентується, тільки робиться опис переліку і економічного змісту основних статей.

Баланс-нетто: структура коштів і їх джерел

Ціллю аналізу балансу є:

визначення сформованої структури засобів, їх джерел і виявлення змін, які відбулися за звітний період;

виявлення взаємозв’язку статей балансу, що дозволяє встановити використання коштів не зацільовим призначенням;

оцінка платоспроможності підприємства і розробка рекомендації по укріпленню фінансового стану.

Перш за все необхідно змінити баланс для аналітичних цілей. Змінений баланс носить назву баланс-нетто. Для цього потрібно скорегувати окремі статті балансу.

Валюта балансу-нетто в порівнянні з валютою балансу підприємства має відмінність на суму збітків і на суму, котра числиться по статті “Використання позикових коштів”. Це пояснюється слідуючим:

довгострокові кредити і займи які поступили в розпорядження підприємства, при наявності в активі балансу статті “Використання позикових коштів”, відображається двічі. Кредити, одержані на фінансування капітальних вкладень, відображаться в пасиві як заборгованість банку (рядок 500 і 520), та як джерело фінансування капітальних вкладень (рядок 420 і 430). Також подвоєння пасивів відбувається при залученні коштів шляхом випуску акцій та облігацій, коли сума залучених коштів відображається по рядку 510 як довгострокові позикові кошти і рядку 430 як суми надходжень в спеціальні фонди підприємства. Таким чином одні і ті ж засоби показуються одночасно в складі власних і залучених засобів. Тому, щоб усунути повторний рахунок по даним статтям, необхідно скласти дані, вказані в рядку 420 та 430, і відняти дані рядка 300. В результаті отримаємо чисте сальдо спеціальних фондів і цільового фінансування та реальний залишок джерел фінансування капітальних вкладень (без довгострокових кредитів і позикових коштів);

якщо в звітному балансі числяться непокриті збитки (рахунки 98,80,рядок 485 і 490), то на цю суму зменшуються власні кошти.

По даним балансу-нетто встановлюють (табл. 1):

скільки має підприємство основних засобів та інших позаоборотніх активів (перший розділ активу балансу) і яка їх структура;

скільки маємо оборотних (мобільних) засобів і яка їх структура;

які джерела формування засобів (власні кошти, кредити банку, кредиторська заборгованість) і їх структура;