Людина як культурна істота, Детальна інформація

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

„Людина як культурна істота”



ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ І. ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ ТА КУЛЬТУРИ

1.1. Культура і походження людини

1.2. Походження, розвиток і поширення культури

РОЗДІЛ ІІ. МІСЦЕ ЛЮДИНИ В ПОХОЖЕННІ КУЛЬТУРИ

2.1. Розвиток культури

2.2. Теорія еволюційного розвитку культури

2.3. Людина в світі культури

РОЗДІЛ ІІІ. ЛЮДИНА ЯК КУЛЬТУРНА ІСТОТА

3.1. Форми прояву культури в житті людини

3.2. Українці як культурна нація

3.3. Зміни в культурі народу

3.4. „Людина створила культуру... А мова – людину...”

3.5. Сім’я – як прояв культури

Висновок

Список використаної літератури

Вступ.

Істотна особливість людини полягає в тому, що оточення, у якому він існує, створено їм самим. Дійсно, життєвий досвід людей дає підстави припускати, що вони створюють навколо себе не тільки матеріальний світ, у який входять будинки, мости, канали, оброблена земля, але і світ людських взаємин, що включає в себе систему соціального поводження, набір правил і процедур для задоволення основних потреб. Цей світ взаємин нескінченно різноманітний.

Житель міста і житель села, представники населення, скажемо, Грузії, України, Росії, кожна відособлена соціальна група – усі живуть у світі своїх правил, норм, звичаїв і традицій, що виражаються в особливій мові, манері поводження, релігії, системі естетичних поглядів, соціальних інститутах. Більш того, у силу індивідуального сприйняття навколишнього середовища кожна особистість по-своєму розуміє соціальні відносини, створюючи унікальний особистісний зразок прояву загальних правил, звичаїв і традицій. Індивідуальні і загальні зразки взаємин, а також відповідні їм специфічні матеріальні і духовні продукти життєдіяльності людей складають сферу людської культури.

Культура – винятково різноманітне поняття. Цей науковий термін з'явився в Древньому Римі, де слово "cultura" позначало оброблення землі, виховання, утворення. Ввійшовши в повсякденну людську мову, у ході частого вживання це слово утратило свій первісний зміст і стало позначати самі різні сторони людського поводження, а також видів діяльності.

Так, ми говоримо, що людина культурна, якщо вона володіє іноземними мовами, ввічлива у звертанні з іншими чи правильно користується ножем і вилкою. Але відомо, що представники примітивних племен найчастіше їдять з ножа, говорять, уживаючи не більш чотирьох десятків слів, і проте мають свою культуру, наприклад звичаї, традиції і навіть примітивне мистецтво. Дуже часто в повсякденному, загальноприйнятому значенні культура розуміється як духовна і піднесена сторона життєдіяльності людей, куди включають насамперед мистецтво й утворення. Усім знайоме міністерство культури, усі зіштовхувалися з установами культури. Але як відноситися до таких понять, як культура виробництва, культура керування чи культура спілкування? Очевидно, що в звичному, повсякденному розумінні існує кілька різних значень слова "культура", що позначають як елементи поводження, так і сторони діяльності людини. Подібне широке використання поняття неприйнятно для наукового дослідження, де потрібно точність і однозначність понять. Разом з тим будь-який учений не може цілком відриватися від загальноприйнятих понять, тому що очевидно, що саме в них виражений тривалий досвід людей у практичному використанні тих чи інших слів і понять, їхній здоровий глузд і традиції.

РОЗДІЛ І. ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ ТА КУЛЬТУРИ

1.1. Культура і походження людини

Міф про походження людини займає центральне місце в культурах усіх народів Землі. У народів Західної Європи це старозавітний міф про гріхопадіння. Людина створена по образу і подобі Бога, вигнана з Раю в проклятий світ шипів і реп'яхів (дивитись додаток – рис. 1 Вигнані з Раю Адам і Єва йдуть займатися виробництвом у світі шипів і реп'яхів).

„За те що ти послухав голоси дружини своєї і їв від дерева, про яке я заповів тобі, сказавши не їсти від нього, проклята Земля за тебе; зі скорботою будеш харчуватися від неї в усі дні життя твого; і будеш харчуватися степовою травою; у поті чола свого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю з якої ти узятий, тому що порох ти й у порох повернешся. (Буття 3:17)