Людина як культурна істота, Детальна інформація

Українська сім’я після одруження ділилася — оженившись, син ішов з дому і будував власний. Але для допомоги батькам один з синів ззалишався допомагати батькам. На Правобережжі залишався старший, на Лівобережжі — молодший. Інколи (коли у батька не було синів) залишалися і дочки. В разі передачі спадщини за договором (зараз він називається “договір довічного утримання”) батько сам визначав, хто з дітей залишається при ньому, обсяг обов’язків та долю в спадщині.



Висновок

Питання про те, що таке людина, походить з глибокої стародавності і є специфічним вираженням основного питання філософії, що у релігії до того ж придбав у свій час особливу гостроту в зв'язку з ідеєю створення людини Богом. "Людина передує філософії, - помітив Н.А. Бердяєв, - людина - передумова усякого філософського пізнання, тому що філософствує людина і для людини".

Зрозуміло, теоретична проблема людини могла виникнути і виникла, як і сама філософія, на досить високому рівні формування соціальних знань. На нижчих ступінях древнього суспільства ми бачимо порівняно нерозвинену особистість людини, поглина цілком і уніфікованим родовідним колективом. "Дикуни, - писав з цього приводу у свій час відомий росіянин учений М.М. Філіппов, - не знали поняття людин узагалі, обмежуючи представлення про нього навкруги своїх одноплемінників, зв'язаних кревним спорідненням".

В міру переходу суспільства до більш високих ступіней розвитку, з його розколом на класи, розширенням і поглибленням соціально-історичної практики і знань про світ вже в соціумах античності виникає нездоланний і глибокий інтерес до людини, його вчинкам, відношенню до інших людей і до самого себе. Людина, його прагнення розкрити й удосконалити людську сутність, поліпшити життя людини за допомогою раціонального оволодіння силами Природи стають відправною крапкою й об'єктом усієї наступної європейської і загальносвітової культури. Давньогрецьку культуру і її спадкоємицю – давньоримську з повною підставою іменують гуманістичної.



Список використаної літератури:

1. Ерасов В.С. Социальная культурология. Учебник для студентов высших учебных заведений. 2- ое изд. испр. и доп. М.: АспектПресс, 1996. - 591 с.

2. Культурология /под ред. А.А.Радугина. М.: Центр, 1996. - 400 с.

3. Культурология. Учебная помощь для высших учебных заведений. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 576 с.

4. Петров М.К. Самосознание и научное творчество. Ростов-на-Дону: изд-у РГУ, 1992. – 268 с.

5. Рождественский Ю.В. Введення в культуроведение. - М.: ЧеРо, 1996. – 288 с.

6. Скворцова Е.М. Теория и история культуры: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 1999. - 406 с.

7. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. Київ: Либідь, 1993. - 390 с.

8. Дмитро Антонович "Українська культура" (1993 р.).

9. Іван Кріп'якевич "Історія української культури" (1994 р.).

10. Мирослав Попович "Національна культура і культура нації"(1998р.).

11. О.Воропай. Звичаї нашого народу. 1991.

12. Ф.Вовк. Этнографические особенности украинского народа.

13. В.Горленко. Нариси з історії української етнографії.

14. О.Кравець. Сімейний побут та звичаї українського народу.

15. Культура і побут населення України. Під ред. В.Наулко.

16. Философия. Уч. пособие для студентов вузов / под. редакцией проф. Ю.А. Харина. Мн. ТетраСистем- 2001 г.

17. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: 1984.

18. Сорокин А.П. Человек, цивилизация, общество. М.: 1992.

PAGE