Дмитро Степанович БОРТНЯНСЬКИЙ, Детальна інформація

Писати хорові концерти Бортнянському приходилося давно. В Італії він пробував свої сили в цьому жанрі. Повернувшись до Росії, він з великою наснагою взявся за створення хорових концертів. Хоровий концерт став звичним жанром в часи КатериниІІ. Виконувався він в першу чергу в кульмінаційних моментах літургій, а також під час ін-ших служб. Тексти концертів складали строфи псалмів, але деколи визначались вони самим композитором. Для виявлення індивідуально-сті автора музики в хоровому концерті відкривалось немало можли-востей.

Бортнянський глибоко розумів силу хорового багатоголосся, дію-чу на слухача. В цьому жанрі він виражав себе з найбільшою відда-чею. Можливість виявлення своїх здібностей в цьому жанрі вабила його, як, зрештою, і багатьох композиторів того часу.

Вплив іта лійської традиції в хоровій творчості Бортнянського вельми відчутний. Давала себе знати школа заморських вчителів. Але він шукав інакших музичних форм. Введення російської пісні на теа-тральну оперну сцену також ще не стало визначальною тенденцією.

Один за другим пише Бортнянський свої концерти. Вони друку-ються найкращими видавництвами, Виконуються найкращими хора-ми. Але справжнього результату нібито й немає.

На початках він вводив в музичну структуру хорових концертів мелодії українських і російських народних пісень, що якнайкраще ляга-ли в загальний стрій концертів, тому що були побудовані по законах гармонії, дуже близьких до італійського стилю.

- 26 -



Бортнянському були близькі і згодилися закони древньоруського співу, співвідношення і повторення звуків. Всі ці досягнення він приво-див до професійної форми. Так він робив незвичні відкриття, вперше визначав цілі тенденції, які будуть властиві творчості великих композиторів наступного ХІХ-го століття, не тільки російських, але і європейських.

Бортнянський шукав і знаходив у кращих своїх концертах син-тез основних хорових форм європейської і російської хорових культур. Це був зовсім новий ступінь в російській хоровій музиці.

Бортнянський жив тим, що він робив, виконуючи свої обов язки і не поспішаючи перетворював у життя свої задуми. За тридцять ро-ків ним написано більше 50-ти хорових концертів. Майже в кожній лінійці його концертів можна впізнати мелодії народних пісень, мазу-рок і багато іншого. Результат такого синтезу був вражаючим. Найвишуканіші знавці європейської музики були в захопленні від почу-тих хорів Бортнянського.

Поступово, з року в рік, Бортнянський добивався від хору капели того, щоб він міг виконувати його концерти на тому рівні, який лежав в основі їх задуму. Для цього була потрібна спеціальна підго-товка. Хорові партії поділялись на п ять шість і навіть дев ять голо-

сів.

Вводились новшества. Вироблялась агагіка(заповільнення або прискорення), динаміка і артикуляція. В партитурі давались пись-мові рекомендації. Це надавало хору більшої організованості. Для упо-рядкування динаміки стали використовувати позначення сили звуку, нюансів. Це була справжня наука хорового співу, яка вже обіцяла дати свої перші плоди.

Тепер Бортнянський вирішив розширити виконавську діяльність капели. Почались щотижневі відкриті концерти в залі Капели – вдень по суботах. З самого першого виступу капели зал був переповне-ний. Бортнянський завжди сам диригував хором.

Капела розросталась, набувала сили, отримала успіх. Бортнян-

- 27 -

ський, як педагог і порадник, був потрібний всім. Його учні роз їжд-жалися по всій країні і привозили з собою не тільки його традиції, але й твори свого вчителя, які одразу ж входили в місцевий репертуар.

Бортнянський в своїй хоровій творчості виразив максимум того, на що був здатний сам і на що його могла надихнути епоха. Він був одним з небагатьох музикантів, який переступив з епохи Катерини в епоху Олександрівську, вдало обминувши всі дивацтва короткого, але пам ятного для країни правління ПавлаІ.

В ХІХ ст. російська музика ввійшла потужно, з широким розма-хом. Документи відображають музичне життя того часу досить широко. Починалась не тільки нова сторінка російської історії, але і нова сторінка російської культури.

У 1802р. в північній столиці Російської держави відбулась важ-лива подія для подальшого розвитку музики. За інійіативою найбільш передових любителів музики було засновано Петербурзьку філармоній-ну спілку. Головною метою спілки стало проведення постійних концер-тів, в яких мали приймати участь найкращі виконавці. На відкритті спілки для виконання вибрали ораторію Гайдна “Створення світу”. Для такої справи запросили хор Придворної співочої капели, який був найкращим на той час.

Бортнянський з задоволенням дав згоду на участь хору капели у першому ж концерті спілки. З 1802р. Придворна співоча капела була постійним учасником концертів Петербурзької філармонійної спілки.

Бортнянський стає пропагандистом хорового виконавства і му-зичної культури. Серед передових діячів російської культури він уже тоді мав славу знавця найрізноманітніших сфер мистецтва. Він жив у сучасній йому культурній сфері своїм, дещо осбливим життям. Його знали і поважали. Запрошували на засідання і вечори, як заслуженого метра, як почесного члена. Його думку цінували і приймали, як ін-струкцію до дії. Але він ніколи не зходився з представниками тих чи інших течій. Він вважав, що його основна справа – капела.

- 28 -

Отже, ніякі суспільні течії не проходили повз нього. Звернутися до нього за участю або допомогою, особливо у сфері створення музики, вважалось справою почесною. А він і не відмовляв, квапився виконати обіцяне. Він щедро роздаровував свої таланти, як і раніше, невтомно виявляв свою творчу багатоплановість.

Одним з перших в Росії Бортнянський почав писати кантати. Цей жанр нелегко давався композиторам. І в першу чергу тому, що тексти кантат під силу тільки по-справжньому великим поетам. Найбільше різноманітних кантат написав Г. Р. Державін. Він же вперше сформулював сутність жанру і запропонував його вживання на російському грунті.

Бортнянський, маючи за плечима багаж знань музичних жанрів ще з часів навчання в Італії, застосовував свої здібності у всіх видах кантат. Він створював і пишні кантати на приїзд або від їзд тих чи інших коронованих осіб. Наприклад, “Гряди, гряди, благословенний” на зустріч ОлександраІ. Він писав кантати для урочистого виконан-ня в моменти суспільного життя Росії, як, наприклад,”Любителю художеств” для А. С. Строганова. І, нарешті, він писав також і “су-спільно-політичні” кантати, першою з яких була для нього “Страны российски, ободряйтесь”, створена в момент, коли російські війська вели бойові дії на берегах Дунаю. Майже всі ці кантати написані на тексти Державіна. Так обидва художники стали основоположника-ми нового музично-поетичного жанру в Росії.

Рік 1812 наступив, спочатку нічим непримітний. Але в червні звістка про те, що армія Наполеона рушила на схід, розповсюдилась при дворі зі швидкістю блискавки.

Російська армія змушена була відступати.

Ще одна звістка: Наполеон наближається до Москви.

Не тільки воїни ставали на захист Вітчизни. Разом з ними від-давали свої сили, уміння і талант і російські художники, літератори, музиканти.