Облік, контроль та ревізія готової продукції, Детальна інформація

Усі затрати на виробництво, включаються до собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) або груп однорідної продукції, тобто формують об'єкт обліку витрат. Залежно від способу віднесення до конкретного об'єкту витрат затрати поділяються на прямі та непрямі.

Таблиця 1.2.3.

Кореспонденція рахунків

№ п/п Зміст операції Дебет Кредит

1. Виготовлення запасів власними силами

1 Відпущені матеріали на виробництво 23 20

2 Нарахована заробітна плата виробничим робітникам 23 661

3 Зроблені нарахування на зарплату:

3.1 В Пенсійний фонд (32%) 23 651

3.2 В Фонд соціального страхування 23 652

3.3 В Фонд страхування на випадок безробіття 23 653

4 Нарахований знос виробничого обладнання 23 131

5 Списані змінні загальновиробничі витрати 23 91

2. Виготовлення запасів власними силами які призначені для реалізації

1 Списана вартість остаточного браку, по якому планується в майбутньому отримати економічні вигоди 24 23

2 Облікова вартість відходів ( із виробничого підрозділу повернені на склад запаси, по яким планується в майбутньому отримати економічні вигоди) 91 23

3 Первісна вартість готової продукції 26 23



Прямими вважаються витрати, що пов'язані з виробництвом певних видів продукції і можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості за даними первинних документів. У складі прямих виробничих витрат можуть бути: вартість сировини та основних матеріалів, які складають основу продукції, що виробляється, покупних напівфабрикатів, допоміжних та інших матеріалів, зарплата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції. Інші прямі витрати можуть включати плату за оренду, амортизацію виробничих приміщень, обладнання тощо.

Ті ж витрати, які неможливо віднести безпосередньо до конкретного об'єкту витрат економічно доцільним шляхом, є непрямими. До непрямих відносять витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції, які включаються до їх собівартості за допомогою спеціальних методів, та із застосуванням бази розподілу, встановленої на підприємстві. Відповідно до П(С)БО – 16 до непрямих витрат віднесені загальновиробничі витрати.

За ступенем залежності від обсягу виробництва розрізняють постійні і змінні витрати. Постійними вважають витрати, величина яких суттєво не змінюється при змінах обсягу виробництва (витрати на утримання апарату управління, орендна плата, за користування виробничими приміщеннями, опалення й освітлення приміщень). Під змінними розуміють витрати, величина яких змінюється (зростає або знижується) залежно від зміни обсягів виробництва (наприклад якщо вироблено більше продукції, то спожилося більше електроенергії або залучилось більше робітників). До змінних витрат можуть бути віднесені витрати на сировину і матеріали, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, витрати на відрядну оплату праці, технологічне паливо та енергію й інші.

Абсолютно точного розподілу витрат на постійні і змінні бути не може, тому що існують витрати, які містять у собі постійну і змінну частину.

У П(С)БО – 16 сказано, що перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством. Це передбачає їх окремий облік.

При визначенні виробничої собівартості готової продукції важливе значення має правильна оцінка виробничих запасів. Порядок визначення первинної вартості запасів регулюється П(С)БО – 9.

Так до собівартості запасів, придбаних за плату, включаються транспортні витрати, митні збори і мито, витрати на страхування, транспортно-заготівельні витрати, непрямі податки, що не відшкодовуються підприємству (у т.ч. акцизний збір і ПДВ у вартості товарів, придбаних, наприклад, підприємством – неплатником ПДВ), а також інші прямі витрати підприємства, пов'язані з запасами і приведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання.

Загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного для використання, відносяться на витрати того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Стосовно транспортно-заготівельних витрат, то П(С)БО – 9 дозволено або одразу включати їх до собівартості одиниці запасів, або обліковувати їх загальною сумою на окремому субрахунку рахунків обліку запасів з наступним щомісячним розподілом між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що були за місяць.

Якщо матеріали не використані по закінченні звітного періоду, необхідно переглядати їх вартість на предмет визначення чистої вартості реалізації.

У зв’язку з необхідністю перегляду вартості і відповідної переоцінки облікова вартість запасів буде відрізнятися від вартості їх придбання. При визначенні собівартості готової продукції і списання запасів у виробництво бере участь їх облікова (переоцінена) вартість.

Необхідність переоцінки стосується також і готової продукції, що лічиться в залишку на кінець звітного року.