Облік, контроль та ревізія готової продукції, Детальна інформація

д) система рахунків.

Готова продукція — це виріб (напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові – покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції (Рисунок 1.2.1).

Усі елементи виробничого процесу — сировина, матеріали, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид виробничого запасу.

Рисунок 1.2.1. Взаємозв’язок між виробництвом, залишками і реалізацією продукції.

Підприємство „Сарго” займається виготовленням лікеро-горілчаної продукції, слабоградусних та безалкогольних напоїв, продуктів харчування а також побічної та супутньої продукції, яка одержується під час виготовлення основних видів продукції.

На підприємстві „Сарго” у бухгалтерському балансі залишки готової продукції відображаються по фактичній виробничій собівартості. У поточному обліку наявність і рух готової продукції оцінюється по відпускним (оптовим) цінах підприємства (з відособленим обліком відхилень між фактичною виробничою собівартістю і відпускною вартістю продукції). Цей варіант забезпечує порівнянність оцінки готової продукції зі звітністю, а також дотримання єдності оцінки в документах на продукцію відвантажену і реалізовану.

Оцінка у звітному періоді здійснюється за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов’язковою умовою є облік готової продукції за фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку).

У поточному обліку готову продукцію оцінюють за «твердими» обліковими цінами (середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за фактичною виробничою собівартістю). Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.

Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.

При оцінюванні готової продукції за іншими цінами відхилення визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.

Якщо облік готової продукції ведеться не за фактичними, а за договірними або оптовими цінами, то необхідно вести відокремлений облік відхилень фактичної виробничої собівартості від їх вартості в договірних чи оптових цінах підприємства. Облік готової продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем їх зберігання із зазначенням матеріально відповідальних осіб.

Відхилення фактичної собівартості готової продукції від планової (чи від відпускної вартості) на підприємстві „Сарго” враховуються на окремих аналітичних рахунках по однорідних групах виробів, що відкриваються в складі рахунка готової продукції. У регістрах аналітичного обліку ці відхилення відображаються окремою позицією.

Викладений порядок оцінки готової продукції викликаний тим, що фактичну виробничу собівартість випущеної з виробництва протягом місяця продукції на підприємстві „Сарго” обчислюють тільки наприкінці місяця, після відображення всіх прямих витрат і розподілу непрямих витрат і складання звітної калькуляції (додаток 1).

Основними задачами бухгалтерського обліку готової продукції і її реалізації є:

\x2015 своєчасне оформлення відповідними документами готової продукції, випущеної з виробництва;

\x2015 забезпечення контролю за її схоронністю на складах підприємства;

\x2015 своєчасне відображення операцій по відвантаженню і реалізації продукції і розрахунків з покупцями;

\x2015 забезпечення контролю за виконанням плану випуску і реалізації продукції.

Готова продукція може мати (а може й не мати) кількісні та якісні характеристики. Наприклад, кількість виражається масою, протяжність — метрами, якість — ґатунком. Але завжди продукція матиме вартісну характеристику.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю (Рисунок 1.2.2).



послуг.



готова, напівфабрикати, неготова (незавершене виробництво).

проста,

складна (основна, побічна, супутня)

Рисунок 1.2.2. Класифікація готової продукції за її характером

Показники, застосовувані в обліку готової продукції (а також при її відвантаженні і реалізації), поділяються на натурально-речові та умовно-натуральні. До перших належать, наприклад, фізична банка консервів, бочка квашених овочів, мішок сушених фруктів чи овочів, пляшки із соком, що вимірюються кілограмами, тоннами, літрами або декалітрами. У бухгалтерському обліку вони відображуються як у натуральному, так і у вартісному вираженні. До таких, що відображуються в обліку лише у вартісному вираженні, належать види робіт або послуг, що підлягають реалізації (ремонт агрегату, будови тощо).

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. Супутньою продукцією під час вироблення томатної пасти є помідори. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам.