Відповіді на питання до державного іспиту “Контроль і ревізія”, Детальна інформація

Виходячи із концепції науки, економічний контроль є динамічною системою економічних знань, спрямованих на виявлення та усунення негативних явищ у розвитку продуктивних сил і виробничих відносин з метою своєчасного регулювання їх у розширеному відтворенні суспільна необхідного продукту для життєдіяльності людей.

Вивчаючи найважливіші проблеми розширеного відтворення, економічний контроль як галузь економічної науки сприяє оптимізації народногосподарських програм, територіального розміщення виробництва, а також досліджує трудові матеріальні і фінансові ресурси в усіх ланках народного господарства з метою раціонального використання їх.

Економічний контроль, як і вся економічна наука, вивчає проблеми розвитку економіки України. Тому у вирішенні цих проблем контроль не може обмежуватись тільки якісними визначеннями економічних законів, категорій, він вивчає й їхні кількісні співвідношення. Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві зумовив появу нових функціональних економік: наукової організації й економіки праці; ефективність капітальних вкладень і нової техніки;ціноутворення; фінансів, грошового обігу і кредитування;бухгалтерського обліку, аудиту і аналізу господарської діяльності та ін.

Економічний контроль перебуває в тісному взаємозв'язку з плануванням, управлінням та обліком і невід'ємний від них. Цей зв'язок виявляється передусім у тому, що функціональні економічні науки досліджують той самий об'єкт, але з різною цільовою функцією. В умовах технічного прогресу виникає потреба комплексного вивчення об'єкта і важливих проблем, наприклад дослідження економіки галузі народного господарства, маркетингу, збалансованості ринку тощо.

Отже, економічний контроль у своєму розвитку інтегрується з іншими функціональними економічними науками.

У процесі взаємодії досягнення однієї науки вивчаються методом і засобом інших. Так, інформацію про розвиток народного господарства збирає, аналізує та узагальнює статистика, хоч ці інформаційні потоки утворились внаслідок взаємодії і впливу на процеси планування, бухгалтерського обліку, аудиту й аналізу господарської діяльності, фінансування та інших економічних наук. Правдивість цієї інформації, її об'єктивність і достовірність встановлюють економічним контролем.

Економічний контроль, використовуючи наукову теорію, виконує суспільну роль у забезпеченні практичними рекомендаціями виробництво життєво необхідних благ для задоволення потреб людей. Виявляючи диспропорції і негативні явища у суспільстві, контроль дає змогу усунути їх і запобігає повторенням, а також сприяє раціональній організації виробничих відносин і оптимальному використанню продуктивних сил.

№ _4_ Принципи та категорії фінансового контролю

Фінансовий контроль як засіб підвищення ефективності роботи фінансового механізму ґрунтується на таких основних принципах: законність, повнота, компетентність, достовірність, самодостатність, безперервність, доцільність, своєчасність, відповідальність, оперативність, ефективність.

Принцип законності передбачає перевірку дотримання законів та інших нормативно-правових актів фінансового характеру, дає змогу вчасно розкривати відхилення від заданих нормотворчими органами правил і процедур, а також вносити до них необхідне коригування.

Принцип доцільності передбачає перевірку цільового витрачання державних коштів і використання набутого за рахунок цих коштів майна, а також відповідності діяльності накресленим цілям.

Принцип ефективності передбачає перевірку на економність та оптимальність управління і використання державних фінансових коштів, а також на можливість виконання державних програм, проведення різних державних заходів із найменшими витратами і найбільшим результатом.

Важливим шляхом удосконалення фінансового контролю є неухильне дотримання не лише принципів, а й етичних норм із боку співробітників органів фінансового контролю.

Основними етичними нормами професійної поведінки працівників органів фінансового контролю є незалежність, об’єктивність, чесність, лояльність, конфіденційність, коректність.

Всю систему принципів господарського контролю поділяють на дві групи: загальні (основні) і часткові (специфічні).

Найголовнішими принципами діяльності господарського контролю є:

всеосяжність, яка полягає в поширенні контролю на всі сфери суспільної діяльності і на весь господарський механізм;

науковість, яка полягає в застосуванні останніх досягнень науки і техніки, передового досвіду в процесі здійснення контролю. Тому контрольний процес в сучасних умовах повинен здійснюватися висококваліфікованими спеціалістами, які мають, як правило, професійну підготовку і спеціальний дозвіл (ліцензію) на проведення окремих видів контролю;

економічність, яка передбачає здійснення контролю з найменшими затратами, мінімальною кількістю працівників, які володіють спеціальними знаннями і навичками контрольної роботи;

дієвість, яка передбачає активний вплив суб’єктів контролю на об’єкти шляхом прийняття ефективних управлінських рішень по усуненню виявлених недоліків, профілактики та попередженню їх в подальшій діяльності.

Якщо принципи контролю є основними поняттями науки про контроль, то категорії – її основою. Категорії є найбільш загальними поняттями, які відображають особливості предмету, змісту і методу науки. Під категоріями контролю розуміються найбільш важливі його поняття, які концентрують в собі зміст всієї сукупності норм, правил і принципів, що розкривають вимоги і мотиви вивчення господарювання. Категорії контролю дають відповіді на питання, що таке контроль, що, коли і як, хто зацікавлений в його здійсненні.

Наука про контроль широко використовує категорії права (розкрадання, марнотратство, привласнення, зловживання, кримінальна справа, злочинність тощо), бухгалтерського обліку, фінансів, статистики, менеджменту, управління, планування і інших наук. В той же час вона має і свої специфічні категорії, які характеризують цілі контролю: „бережливість”, „ефективність”, ”економія”, „збереженість” тощо. Як специфічні категорії виступають „законність”, „доцільність”, достовірність”, „марнотратство”, „нестача”, „лишок” тощо. За допомогою спеціальних категорій наука про контроль виконує свою пізнавальну функцію та розробляє методологію і методики контролю.

№ _5_ Організаційні форми контролю та функції контролюючих органів.

Організаційні форми контролю визначаються його суб’єктами. За суб’єктами контроль поділяється на: державний; незалежний; контроль власника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління, а саме: Фонд державного майна України, Міністерства фінансів, економіки, статистики, Національний банк України.

Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює політику у сфері приватизації державного майна. Він розробляє проекти державних програм приватизації, організовує контроль їх виконання.

Міністерство фінансів здійснює контроль за виконанням підприємствами та організаціями залежно від форм власності зобов’язань перед бюджетом по внесках платежів, за економічним і правильним витрачанням бюджетних коштів, а також додержання фінансової дисципліни підприємств і організацій, що перебувають на державному бюджеті. Свої функції Міністерство фінансів здійснює через Державну контрольно-ревізійну службу і Головну Державну податкову інспекцію.

Міністерство економіки контролює виконання планів економічного та соціального розвитку держави, окремих галузей народного господарства, вживає заходи щодо запобігання відхилень від визначених за планом показників.

Національний банк України – забезпечує контроль за використанням кредитів за цільовим призначенням, додержанням підприємствами касової дисципліни та правильних розрахунків, за наявністю грошей в обігу, здійснює емісію (випуск) грошей та регулює грошові відносини в державі. Крім того перевіряє діяльність комерційних банків.

Міністерство статистики – контролює за даними звітності збалансованість товарного ринку та реалізацію економічних та соціальних програм розвитку держави в цілому та її регіонів зокрема, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями а також підпорядкованих їм підприємствами, нормативно-правової бази і забезпечення достовірності звітності.