Стан податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, Детальна інформація

В результаті такого засобу у споживачів і іноземних імпортерів зменшується економічний ефект від здійснення торгівельної операції. Для держави ж застосування специфічного тарифу дозволяє досить легко збирати податок, оскільки для цього потрібна лише інформація про кількість товарів, які імпортуються. Але для регулювання імпортних потоків він має суттєвий недолік, особливо при постійному підвищенні ціни на імпортований товар (скажімо при досить великих темпах інфляції), оскільки його величина не пов'язана з вартістю товару. Отже він не є досить ефективним засобом захисту вітчизняних товаровиробників. Для рішення даної проблеми застосовується адвалерний тариф, дію якого доцільно також окремо розглянути (рис. 1.2):

Рис. 1.2. Механізм дії адвалерного мита.

В даному випадку після запровадження адвалерного мита, крива пропозиції імпортного товару (S(m)) також зміщується вгору і займає положення S'(m), але зміщується не паралельно, оскільки для кожного наступного підвищення ціни (Р) як бази розрахунку мита, величина тарифу також зростає. Висновки з дії такого засобу можливо зробити ті, що й в попередньому прикладі, окрім того, що величина адвалерного тарифу знаходиться в прямій залежності від вартості імпортованого товару.

Звідси, його використання дозволяє впливати на відповідне підвищення ціни імпортних товарів до цін на аналогічні товари національних виробників. Окрім цього помітним є й те, що автоматично зростатимуть і доходи бюджету країни-імпортера без додаткового законодавчого втручання до зміни тарифних ставок. Але при застосуванні даного тарифу також можуть виникати додаткові проблеми насамперед контролюючого характеру, як то намагання імпортера занизити вартість товару для зменшення величини мита, або намагання держави завищити вартість товару для отримання зворотного ефекту.

В сучасній практиці оподаткування застосування митних тарифів носить різний характер. Пільговий характер мають преференційні мита, якими обкладаються певні товари за ставками нижчими, ніж ті що застосовуються в загальному випадку. Критерієм такого підходу може служити, наприклад, походження товару з певної країни, певний проміжок часу імпортування.

Необхідно відмітити таку систему пільгового митного оподаткування, яка існує в багатьох індустріальних розвинених країнах, як загальна система преференцій. Вона передбачає безмитний ввіз певного переліку товарів з окремих країн, що розвиваються, при чому одночасно такий же товар з інших країн (передусім індустріальних розвинених) може обкладатись позитивним митом. Також знаходить використання режим найбільшого сприяння, який передбачає надання таких самих пільг конкретній країні, як і торговельним партнерам. Інший підхід - система стягнення мита з імпортних промислових товарів, виготовлених з використання вітчизняних та закордонних компонентів (застосовується, наприклад, США) [ ]. В даному випадку мито стягується ні з усієї вартості товару, а з тої її частини, яка виготовлена за кордоном. Компонент, що виготовлений національним виробником, в даному випадку не оподатковується. Можливо помітити, що дана система вигідна споживачам та стимулює експорт комплектуючих національних виробників.

Звертаючись до іншої сторони зовнішньоторговельної політики, експорту, необхідно розглянути такий інструмент її регулювання як експортні податки. Вони, як і імпортні мита, можуть виступати у специфічній та адвалерній формі і мати практично однаковий вплив на зовнішню торгівлю. Для вивчення такого впливу доцільно застосувати вже відомий підхід, скориставшись також кривими пропозиції та попиту на експортні товари, при чому остання є ні чим іншим, як кривою попиту на імпортні товари в країні – торговельному партнері (розглядувана країна поставляє товар на один закордонний) (рис. 1.3):

Рис.1.3. Механізм дії експортного податку.

До запровадження експортного податку стану ринкової рівноваги відповідала ціна Р(е) та кількість товару Q(е). В результаті запровадження експортного податку крива експортної пропозиції буде зміщуватись вгору паралельно вихідному положенню, якщо мова йде про специфічний експортний податок, та не паралельно (як в даному випадку на рис. 1.3), коли застосовується адвалерний податок. Наслідками даного механізму маємо зменшення пропозиції товару до Q(х1), що в свою чергу веде до збільшення на нього ціни Р(х1) на світовому ринку. Отриманою ціною за реалізований товар експортерами буде ціна Р(х2) - менша за вихідну завдяки зменшенню обсягів реалізації товару на кількість товару, яку експортери вимушені будуть реалізувати на національному ринку, але за меншою ціною. Доход держави в цьому випадку від експортного податку характеризується площею прямокутника Р(х2)Р(х1)Е'А та має два джерела: верхня частина прямокутника - доход, який забезпечується іноземними покупцями; нижня -експортерами-виробниками. Запровадження такого механізму регулювання експорту насамперед є вигідним споживачам країни-експортера, але погіршує становище підприємств-експортерів. Для держави (особливо що економічно розвивається та має дефіцит валютних ресурсів) виникає проблема вибору: або забезпечувати національних споживачів високоякісними товарами і збільшувати джерело бюджетного доходу, або сприяти збільшенню надходження до країни валютних ресурсів. Окрім регулювання даних економічних характеристик, експортний податок дозволяє поліпшити певною мірою умови торгівлі країни (наприклад, в сторону більш позитивного сальдо торговельного балансу), якщо імпортні ціни залишатимуться без змін. Також варті уваги такі його дії як можливість перерозподіляти прибутки в межах країни та боротьба з інфляцією.

Застосування митних тарифів великою країною (Україна є прикладом перехідної економіки саме у великій країні) веде до ефекту перерозподілу здобутків від торгівлі в міжнародних масштабах. Виграш великої країни реалізується за рахунок її торговельних партнерів, проти яких застосовуються митні тарифи. З точки зору світової економіки дані регулятори викликають негативні наслідки, оскільки спричинюють зменшення ефективності виробництва та споживання, що веде до втрати частини виграшу від міжнародної торгівлі. Торговельні обмеження впливатимуть на розподіл прибутків між факторами виробництва. Введення митних тарифів у модель Хекшера-Оліна дозволяє зробити висновок про те, що вигідніше використовувати дефіцитні фактори, ніж надлишкові ресурси. Експортний податок стимулює національних виробників збільшувати обсяги продажу на внутрішньому ринку, внаслідок чого експорт товарів зменшується та на нього зростають ціни на світовому ринку. Ці два процеси триватимуть поки попит на імпортні товари на закордонному ринку за вищою ціною не зрівняється з пропозицією експортних товарів за нижчою ціною в країні-експортері, при чому різниця між цінами дорівнюватиме експортному податку. Щодо фіскального змісту, то в обох випадках (імпортних тарифів та експортних податків) частина бюджетного доходу надходить з-за кордону і частина податку перекладається на торгового партнера. При чому чим більша еластичність попиту та пропозиції в даній країні порівняно з іншою країною, тим більше вона отримуватиме експортного податку і менше витрачатимуть її імпортери.

Одночасно зі стягненням митних зборів, при імпортних операціях країни застосовують до імпортерів податок на додану вартість та акцизи. В даному випадку базою для застосування ПДВ е митна вартість товару з врахуванням митного збору. Сума акцизного збору вираховується по формулі: А == митна вартість товару х ставка акцизу (%) : 100.

Як і попередні податкові інструменти імпортного регулювання, ці два непрямих податки впливають на збільшення ціни імпортованого товару і коректують попит та пропозицію таким же чином, як і митні тарифи. До цього слід додати тільки те, що акцизний збір є більш універсальним, вибірковим по відношенню до виду товару, податком, що дозволяє державі за допомогою нього здійснювати обмеження споживання окремих категорій продукції. Щодо застосування ПДВ при імпортних операціях, то тут використовується два принципи оподаткування: принцип місця призначення, який передбачає стягнення ПДВ з усіх товарів та послуг, які ввозяться на дану територію для кінцевого споживання незалежно де ці продукти виготовлені (в даному випадку оподатковується імпорт і не оподатковується експорт); принцип країни походження: передбачає стягнення ПДВ з усіх товарів та послуг, які вироблені в даній країні незалежно від кінцевого місця їх споживання (в даному випадку оподатковується експорт і не оподатковується імпорт). На сьогодні в світі застосовується переважно ПДВ за принципом місця призначення.

При цьому розглянемо вплив оподаткування на здійснення прямих іноземних інвестицій, метою яких є в кінцевому рахунку отримання прибутку (тому доцільно розглянути саме оподаткування прибутку корпорацій). Міжнародна інвестиційна діяльність, відіграючи ключову роль у системі сучасних світових господарських відносин і маючи значний вплив на економічний розвиток, має бути регульованою на національному, міжнародному і наднаціональному рівнях. До економічних методів такого регулювання і відноситься фіскальна політика, яка повинна окрім цього регулювання забезпечувати і суто фіскальну привабливість прямих іноземних інвестицій - збільшення надходжень до національного бюджету у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств. В даному контексті слід відмітити, що і непрямі податки також мають вплив на діяльність іноземного капіталу на національному ринку. Методологія їх впливу є аналогічною попередньо розглянутій. Доцільно лише підкреслити, що підвищуючи ціну реалізації товару (послуги), вони знижують попит на продукцію, а в результаті знижується і обсяг її реалізації. Отже підприємство (інвестор) отримує нижчу суму валового прибутку і має менший стимул для нарощування обсягів виробництва. І чим більше сукупна ставка непрямих податків, тим більше ці негативні наслідки.

Однак можна сказати, що оподаткування не належить до вирішальних факторів здійснення прямих іноземних інвестицій. При інвестуванні до уваги береться взагалі конкурентоспроможність держави, або конкретного товаровиробника, яка трактується як обумовлене економічними, соціальними і політичними факторами їх стійке становище на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Проте щодо оподаткування є два суттєвих винятки. По-перше, занадто високі ефективні ставки оподаткування можуть зменшити інвестиційну активність, по-друге, відносно низькі ставки здатні залучити інвестиції до мобільних виробництв, тобто які досить легко при необхідності згорнути. За винятком цих двох факторів незначна відмінність у ефективних податкових ставках в різних країнах майже не впливає на прийняття інвестиційних рішень (особливо це стосується країн Центральної то Східної Європи та країн СНД, де вирішальними є інші економічні та політичні фактори).

РОЗДІЛ 2.

СТАН ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Податкове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Розглянемо характеристику загальних світових підходів до системи оподаткування, яка забезпечує сталий розвиток національних економічних систем в умовах глобалізації економіки та окремі риси оподаткування, які визначають ступінь впливу на зовнішньоекономічну діяльність.

Взагалі, за рівнем податкового тягаря, країни прийнято поділяти на юрисдикції з високим ступенем оподаткування та з ліберальним оподаткуванням. Так звані податкові гавані - країни, що мають низьке оподаткування, не застосовують прямі податки на доходи фізичних та юридичних осіб. До платників застосовуються лише непрямі податки у фіксованій формі та незначному розмірі у вигляді щорічних мит за ведення бізнесу, або реєстраційні збори. Юрисдикції з низьким рівнем прямого оподаткування встановлюють ставку податку на прибуток нижче 30%. До цієї групи відносять країни, які повністю звільнюють від оподаткування доходи своїх фізичних та юридичних осіб, які вони отримали за кордоном.

Країни з високим рівнем оподаткування передбачають податкові переваги лише окремим компаніям. Але з метою залучення іноземних інвестицій та стимулювання зовнішньоекономічної діяльності, дані юрисдикції застосовують окремий режим оподаткування для підприємств, що ведуть такі види діяльності. Окрім пільгових ставок податку на прибуток, знижуються ставки податків на розподіл та репатріацію доходів (такі підходи існують, наприклад, у Бельгії, Ірландії, Нідерландах). Даний розподіл є досить умовним, так як до різних груп відносяться країни з абсолютно різними структурно-господарськими характеристиками.

Загальний підхід до застосування податкового регулювання в сфері зовнішньоторговельних відносин обумовлений участю країн в тому чи іншому економічному угрупованні, застосування тарифних обмежень викладені в угодах про режим здійснення торгівельних операцій. Співпраця в сфері оподаткування була зумовлена розумінням неможливості стабільного функціонування без спільних для усіх країн механізмів координації. Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ) країнами-учасниками як першочерговий крок було вирішено здійснити заходи щодо зменшення митних тарифів на промислові товари, які повинні були зменшитись до кінця 1971 року, наприклад, в результаті Кеннеді-раунду у середньому на 35%. Внаслідок домовленостей Токіо-раунду протягом 8 років (починаючи з 1980 р.) відбулось зниження імпортного тарифу на промислові товари на 33% та закладені нові регулятивні механізми світової торгівлі у вигляді угод із субсидій, антидемпінгових процедур тощо. Наприклад, до існування системи ГАТТ/СОТ тарифи для промислових товарів в індустріальних розвинених країнах становили в середньому близько 40%, а після виконання домовленостей Уругвайського раунду вони знизились майже на 4% в середньому для розвинутих країн. Близько 40% імпорту до цих ринків звільнені від мита.

Домовленості в рамках ГАТТ/СОТ існують на багатьох базових засадах, і, зокрема, щодо податкового регулювання зовнішньоторговельних операцій.

Насамперед це позбавлення дискримінації, тобто країна повинна неупереджено ставитись до будь яких торгівельних партнерів (їм в однаковій мірі надається режим "найбільшого сприяння"). Також не повинна проводитись дискримінаційна політика між національними і закордонними товарами і послугами, яким надано "національний режим". Торгівельна політика країни повинна бути передбачуваною для іноземних компаній – торгові бар'єри (тарифи, нетарифні заходи тощо) не повинні створюватись самовільно без узгодження з торговими партнерами. Для цього все більше тарифних ставок і зобов'язань щодо відкриття ринку регулюються угодами СОТ. Необхідною умовою стає чесна конкуренція, для здійснення якої необхідно уникати таких прийомів, як експортні субсидії та продаж товарів за демпінговими цінами.

Загальний режим найбільшого сприяння передбачає застосування мит та митних зборів в однаковій мірі для країн та видів товару. Але необхідно зазначити, що сторони угоди визнають можливість застосування захисних чи інших заходів, які впливають на імпорт, якщо такі заходи спрямовані на політику економічного розвитку, на підвищення загального рівня життя народу Крім цього, угодами ГАТТ/СОТ підкреслена необхідність проведення торгівельної політики, сприятливої для слаборозвинених країн, яким надається певний час для пристосування до умов світової конкуренції, спеціальні пільги, більша гнучкість у стосунках з ними.

Виходячи з цього, слід підкреслити можливість (для України – необхідність) застосування виваженої політики податкового митного регулювання, поки не створені умови для конкурентоспроможності національних підприємств.

За результатами Уругвайського раунду, в промислових розвинутих країнах скорочення середнього зваженого рівня тарифу в торгівлі товарами склало 40% по 99% тарифних позицій - з 6,2% до 3,7%. В країнах, що розвиваються, максимальні тарифи були скорочені на 28% - с 15% до 11% по 61% тарифних позицій. Середній зважений рівень тарифів на імпорт з розвинених країн повинен скласти: для країн Азії, що розвиваються - 8%, для країн Європи, що розвиваються (за виключенням країн ЕС) - 16%, для країн Латинської Америки — 18%, для країн Африки - 23%. В цілому для країн Європи, що розвиваються, тарифи повинні скоротитись приблизно з 9,6% до 7,3%. Доцільно відмітити, що взагалі за 1948-1997 рр. лібералізація торгівлі сприяла щорічному приросту експорту на 6% в реальному обчисленні, збільшившись в 17 разів; частка імпорту і експорту у ВВП протягом 1985-1997 рр. в розвинених країнах зросла з 16,6% до 24,1%, в країнах, що розвиваються - з 22,8% до 38%.

В багатьох країнах середня величина імпортного тарифу на готову продукцію значно перевищує зазначену величину на сировинні матеріали. Значна відмінність спостерігається насамперед в країнах, де існує великий та дешевий ринок праці (наприклад протягом 1991-1993 рр. в Індії середній зважений імпортний тариф на сировину складав 20%, а на готову продукцію -54%, в Китаї - 18% та 37% відповідно). Але країни з високою вартістю робочої сили також використовують підвищення митного тарифу на готову продукцію (насамперед, трудомістку) для захисту зайнятості. Так в США тариф на бавовну складає 1,1%, на бавовняні тканини - 8,7%, а на одяг - 22,7%; в країнах ЄС шкіряна сировина і бавовна ввозяться безмитне, тоді як взуття, тканини обкладаються митом в розмірі 20-22%.

В процесі лібералізації зовнішньої торгівлі важливим є не тільки зниження середніх рівнів тарифів, а і зменшення різниці між різними його рівнями, виключення пільг, крім тих, що надаються в рамках спеціальних режимів торгівлі. Поряд з цим, для країн з перехідною економікою, важливими є митно-тарифні пільги для стимулювання розвитку національних товаровиробників та експорту готових виробів. Такі пільги можуть бути надані шляхом повернення мит, які сплачені при ввозі матеріалів та комплектуючих що використані для виробництва експортних товарів; або шляхом безмитного ввозу зазначеної групи товарів.

Необхідно відмітити, що на дієвість та ступінь регулювання зовнішньоекономічних відносин засобами митно-тарифного оподаткування безпосередній вплив має внутрінаціональна податкова система. Важливою умовою ГАТТ/СОТ щодо регулювання експорту та імпорту є неупередженість внутрішньої податкової системи до експортних та імпортних товарів і послуг. Тобто тільки митні тарифи повинні впливати на різницю в ціні імпортних та вітчизняних товарів, визначаючи їх відносний рівень конкурентоспроможності.