Загальнотеоретична характеристика юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинення правовідносин, Детальна інформація

5. Висновок......................................................................................................... 25

6. Список посилань............................................................................................ 26

Джерела використаної літератури.................................................................... 28

1. ВСТУП

Практичний зміст і наукова цінність теорії юридичних фактів заключається в тому, що вона вивчає один із аспектів фактичної обгрунтованості правового регулювання.

Система юридичних фактів чітко висвітлена в законодавстві, своєчасно і достовірно встановлена в процесі застосування права.

Ефективна дієва відповідальність неможлива без чіткої визначенності умов її наступлення, тобто юридичних фактів.

Юридичні факти - одна із проблем юридичної практики.

Правозастосовуючий орган має не тільки встановити усі необхідні для вирішення справи юридичні факти але і вірно їх кваліфікувати. Хибна юридична оцінка фактів призводить до того , що одним обставинам не надається властивого правового значення, а іншим, навпаки, присвоюються не властиві їм якості. Вміння працювати з фактами, юридико-фактична культура – необхідний елемент загальної правової культури правозастосовуючого органу.

Місце юридичних фактів в механізмі правового регулювання і правових відносин, їх функції в правовій системі до кінця не висвітлені, а регулюючі можливості не завжди використовуються в повному об’ємі.

Задача даної роботи – показати сучасний стан і можливі шляши вирішення деяких актуальних проблем теорії юридичних фактів та проаналізувати характеристику юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинення правових відносин .

Розгляд даної тематики суттєво наблизить нас до осмислення регулятивно-юридичних механізмів, які так чи інакше функціонують у практичному житті, зокрема наблизить до формування вмінь та навичок спеціального юридичного аналізу конкретних ситуацій, фактів, відносин. Даний аналіз – це невід’ємна передумова правильного використання юридичних засобів (насамперед конкретних прав та обов'язків) для безперешкодного, безконфліктного досягнення особистісно і суспільно корисних цілей, для здійснення і захисту прав людини та інших учасників суспільного життя.

Також слід пам’ятати, що при аналізі правозастосувальної діяльності, вона є особливим видом юридичної діяльності, яка складається з певних стадій і здійснюється з дотриманням певних вимог, і результатом якої є акти застосування права.

2. ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНОГО ФАКТУ

У науковій і учбовій літературі під юридичними фактами розуміються конкретні життєві обставини, що викликають відповідно до норм права настання тих або інших правових наслідків – виникнення, зміна або припинення правового відношення. Вже в цьому визначенні видно своєрідність юридичних фактів. По-перше, це – конкретні життєві обставини, елементи об'єктивної соціальної дійсності. По-друге, це – обставини, визнані нормами права, прямо або непрямо відображені в законодавстві. “Життєві факти самі по собі не володіють якоюсь іманентною властивістю бути або не бути юридичними фактами. Вони стають юридичними фактами тільки тоді, коли їм таке значення наділяється нормами права. Факти одного і того ж виду можуть бути або не бути юридичними фактами в залежності від того, як вони розцінюються зведеною в закон волею пануючого класу” 1 . Таке розуміння юридичних фактів дозволяє проникнути в глибину цього явища, дослідити їх місце в правовому регулюванні та в правових відносинах.

Ідеальна модель юридичного факту (фактичного складу) закріпляється в гіпотезі юридичної норми (або декількох норм.) “У практиці застосування правових норм встановлення фактичної гіпотези (фактичного складу) зливається з встановленням гіпотези норми і, навпаки, аналіз гіпотези правової норми, встановленої законодавцем, зливається з аналізом фактичного складу”.2 Разом з тим між гіпотезою і моделлю факту не треба ставити знак рівності, оскільки гіпотеза – елемент правового розпорядження, пов'язаний з іншими елементами – диспозицією або санкцією. Не співпадають вони і по об'єму: модель складного юридичного факту (фактичного складу) може бути закріплена в гіпотезах декількох юридичних норм.3

Виділення матеріальної і ідеальної сторін в понятті «юридичний факт» дозволяє окреслити його основні ознаки. Розглянемо спочатку ознаки, що характеризують матеріальну сторону цього поняття. Юридичні факти є обставини :

конкретні, певним чином, виражені зовні. Юридичними фактами не можуть бути думки, події внутрішнього духовного життя і тому подібні явища. Разом з тим законодавство враховує суб'єктивну сторону дій (провину, мотив, мету, інтерес) як елемент складного юридичного факту, наприклад складу правопорушення;

виражені в наявності або відсутності певних явищ матеріального світу. Необхідно враховувати, що юридичне значення можуть мати не тільки позитивна (існуючі), але і так звані негативні факти (відсутність відносин службової підлеглості, спорідненість і т.д.;

несучі в собі інформацію про стан суспільних відносин, що входять в предмет правового регулювання. Юридичними фактами виступають лише такі обставини, які торкаються безпосередньо або опесередковано інтересів суспільства, держави, колективів, особистості.

Інша група ознак пов'язана з моделлю юридичних фактів і розкриває нормативну, ідеальну сторону цього явища. Юридичні факти є обставини :

прямо або непрямо передбачені нормами права. Багато які юридичні факти вичерпно визначені в нормі права. Існують і факти, що індивідуально-визначаються, лише в загальному вигляді(непрямо) передбачені в законодавстві;

зафіксовані у встановленій законодавством процедурно-процесуальній формі. Юридичний факт має правове значення, як правило, лише в тому випадку, якщо він належним чином оформлений і засвідчений (у вигляді документа, довідки, журнального запису і т.д.);

викликаючі передбачені законом правові наслідки. Мається на увазі передусім виникнення, зміна або припинення правового відношення. Але юридичний факт може викликати й інші правові наслідки, наприклад анулювати інші юридичні факти.4

Розмежування матеріального та ідеального в понятті юридичного факту не треба змішувати з розглядом юридичних фактів в площині конкретне – абстрактне. Необхідно розрізняти конкретні фактичні обставини, реально існуючі в певній точці простору і часу, і абстрактне, узагальнене поняття “юридичний факт”. При оперуванні науковими абстракціями неминуче втрачається якась частковість деталі, властива конкретним юридичним фактам, зникає їх неповторне індивідуальне забарвлення. Замість цього на перший план виступає інше – змістовні ознаки юридичних фактів, їх функції в правовому регулюванні суспільних відносин.

Найважливіша ознака юридичного факту – його здатність викликати настання правових наслідків. У чому джерело даної здатності? Яка природа зв'язку факту і правових наслідків? Ці питання були поставлені і широко обговорювалися в юридичній науковій літературі минулого сторіччя. Німецькі юристи-догматики (Беккер, Віндшейд та ін.) вважали зв'язок факту і правових наслідків особливим виглядом причинності.5 Інше рішення у Бернгефта і Колера, авторів відомого курсу німецького цивільного права. Головне значення в настанні правових наслідків вони відводили правовому порядку; юридичний факт, на їх думку, виступає в ролі умови, “зовнішнього поштовху”.6 З суб'єктивно-ідеалістичної точки зору трактував цю проблему німецький юрист А. Манігк, який вважав, що закон причинності в юридичному світі не знає меж дієвості: якщо філософ або дослідник конструюють причину на основі слідства, то правознавець конструює слідство на основі причини. При цьому, самій причинності Манігк давав надто суб'єктивне тлумачення: правові наслідки (перехід власності, поява або відпадання суб'єктивних прав), на його думку, є зміни не в об'єктивному світі, а в свідомості людей. Дія юридичних фактів полягає в обміні такими уявленнями". Схожим чином розвивав проблеми юридичних фактів Л. І. Петражицький. Юридичні факти, з його точки зору, є “причиною або умовою приписування з боку людей собі або іншим істотам обов'язків, що представляються і прав”.7 Викладене свідчить про те, що правова думка виявилася не в змозі виплутатися з протиріч об'єктивного і суб'єктивного, пояснити з ідеалістичних позицій зв'язок юридичного факту і правових наслідків.

Не можна не бачити, що зв'язок факту і правових наслідків відрізняється рядом специфічних ознак: він суб'єктивний за своїм походженням, оскільки засновується на нормі права, а іноді і на правозастосовному акті; гарантується системою юридичних засобів; за своїм змістом носить упорядковуючий, регулюючий характер; зрештою зумовлена і державним суспільним устроєм, об'єктивним закономірностями і тенденціями суспільного розвитку. Зв'язок факту і правових наслідків, таким чином, являє собою особливий вид соціальної залежності, свідомо створеної людьми і захищеної правом. Нормативне закріплення і гарантування системою юридичних засобів роблять його відносно стабільним, з необхідністю, що реалізовується при певних умовах. Це зовні зближує зв'язок факту і правових наслідків з об'єктивними причинними зв'язками, дозволяє провести між ними паралель. З відомою часткою умовності можна сказати, що перед нами – різновид “соціальної причинності”, свідомо введений в життя суспільства для упорядкування його існування.

На погляд В.Б. Ісакова, в загальнотеоретичному плані можна говорити про соціальний механізм породження того або іншого правомірного юридичного факту, що охоплює комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих закономірностей, передумов, умов. Можна виділити три комплекси передумов.8

По-перше, загальні соціальні передумови. До них потрібно віднести суспільний устрій, існуючу систему господарства, образ життя, що склався при даній демографічний тенденції. Державні органи, посадові особи, що встановлюють правомірні юридичні факти в зв'язку з конкретною справою, не завжди виявляють їх соціально-економічне коріння. При цьому, не обов’язково в кожному випадку з'ясовувати, наслідком яких об'єктивних процесів являються дані правомірні факти. Але це соціально-економічне коріння існує, і воно могутньо формуює каркас фактичних обставин, створюючи сприятливі умови для появи одних юридичних фактів і гальмує виникнення інших. Вивчення загальносоціальних передумов дозволяє оцінити реальність тих або інших норм, інститутів, нормативних актів права, фактичну можливість використати закріплені в них права і гарантії.

По-друге, деякі спеціальні передумови. Це більш вузька область суспільних відносин, що прямо зумовлює появу конкретної категорії юридичних фактів. Наприклад, факти укладання і розірвання шлюбу пов'язані із системою сімейно-шлюбних відносин, що склалися в суспільстві; трудовий договір, стаж і спеціальні передумови представляють вже безпосередню практичну зацікавленість для правових органів, оскільки дозволяють виявити той соціальний контекст, всередині якого сформувався і існує юридичний факт. При виробництві дізнання, попереднього слідства і розгляді карної справи в суді компетентний державний орган, згідно із законом, зобов'язаний встановити причини і умови, що сприяли здійсненню злочину, вжити заходів для їх усунення. Коло випадків, коли на державні органи і організації покладається обов'язок встановлення причин і умов появи факту, повинне бути розширене і розповсюджуватися не тільки на правопорушення, але і в ряді випадків на правомірні юридичні факти (звільнення з роботи з власного бажання, збудження клопотання про усиновлення та ін.).